Комуністичне виховання, планомірне, цілеспрямоване і систематичне формування всесторонньо і гармонійно розвиненій особі в процесі побудови соціалізму і комунізму, складова частина теорії наукового комунізму.
До виникнення марксизму не було цілісної наукової теорії виховання всесторонньо розвиненої особи. В той же час ще старогрецькі мислителі висунули завдання поєднання розумового етичного, естетичного і фізичного виховання. Проблема всестороннього розвитку людини розроблялася і в епоху Відродження. Ряд коштовних ідей про виховання висловили соціалісти-утопісти (див. Утопічний соціалізм ) . Вони піддали різкій критиці буржуазну мораль і систему виховання; висунули ідею загальнонародного виховання, згідно якої все суспільство і кожен його інститут повинні бути школою виховання. Велике значення у вихованні нової людини утопісти надавали моралі і мистецтву; вони вперше обгрунтували ідею безрелігиозного виховання, відстоювали демократичні принципи освіти рівноправного, безкоштовного, загального і світського; сформулювали ідею про самовиховання народу в процесі творчої праці, про з'єднання освіти насилу. Р. Оуен зробив спробу практично з'єднати вчення з продуктивною працею. Утопісти відстоювали ідею всестороннього розвитку людини. Праця як умова вільного виховання індивідів забезпечує, на думку утопістів, різносторонність і цілісність індивідів. Проте соціалісти-утопісти не бачили об'єктивних закономірностей виникнення комуністичного суспільства, не змогли розкрити дійсних доріг формування нової людини.
Наукові основи теорії До. ст були розроблені До. Марксом, Ф. Енгельсом і В. І. Леніном. Класики марксизму-ленінізму розкрили соціальну природу виховання і його класово-історичний характер, пов'язали виховання людей з перевлаштуванням суспільних стосунків, з активною роллю людей в цьому процесі. Вони показали, що суть людини — це сукупність тих суспільних стосунків, які він застає при народженні і засвоює в процесі суспільно-перетворюючої діяльності. В процесі цієї діяльності відбувається формування суспільної суті людини, його свідомості, етичних і естетичних відчуттів, самовиховання людини. До. ст не має нічого загального з елітарною крапкою зору на масу як на простий об'єкт виховання. Лише у суспільно-революційній практиці і вихователь може бути вихований. Маркс і Енгельс піддали знищувальній критиці буржуазну систему виховання, розкрили її класову суть. За словами Маркса, буржуазна система етичного виховання зводиться до вдовблювання в свідомість людей буржуазних принципів моралі, реабілітовуючих нерівність людей, експлуатацію людини людиною. Всі засоби виховання буржуазія направила на культивування в людях буржуазного індивідуалізму, користолюбства, владолюбства. На основі закономірностей соціально-історичного розвитку і аналізу суспільних потреб Маркс і Енгельс сформулювали роль До. ст як всесторонній гармонійний розвиток всіх духовних і фізичних сил кожного члена суспільства. Маркс показав, що природа великої промисловості вже в умовах капіталізму створює потребу і передумови для усунення буржуазної системи розподілу праці, для всестороннього розвитку працівника. Але капіталістичні суспільні стосунки перешкоджають здійсненню цієї потреби, відтворюють соціальний розподіл праці, що спотворює людину, з його закостенілими спеціальностями, з відривом розумової праці від фізичного, з розщеплюванням людської особи, перетворенням індивіда в часткового людини. Це глибоке протиріччя може бути усунене лише в результаті знищення приватної власності і встановлення нового, соціалістичного способу виробництва. Лише в умовах комунізму створюється можливість для всестороннього, гармонійного розвитку людей.
Маркс і Енгельс обгрунтували провідний принцип виховання людей комуністичного суспільства — з'єднання вчення насилу. У новому суспільстві, писав Маркс «... кожен працездатна доросла людина повинна підкорятися загальному закону природи, а саме: щоб є, він повинен працювати, і працювати не лише головою, але і руками» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 16, с. 197). Політехнічну освіту, сполучену з продуктивною працею, Маркс розглядав не лише як один із засобів збільшення суспільного багатства, але і як «... єдиний засіб для виробництва всесторонньо розвинених людей» (там же, т. 23, с. 495). Члени комуністичного суспільства зможуть повною мірою опанувати багатства культури і затверджувати себе як особи в діяльності, творчості, здолавши протилежність між робітником і вільним часом.
Учення Маркса і Енгельса про До. ст було розвинено Леніном. Будівництво комуністичного суспільства, писав Ленін, приведе «... до виховання, вчення і підготовки всесторонньо розвинених і всесторонньо підготовлених людей...» (Полн. собр. соч.(вигадування),5 видавництво, т. 41, с. 33).
Ленін конкретизував і розвинув далі марксистський принцип з'єднання вчення насилу. Він вважав, що не можна собі представити ідеалу майбутнього суспільства без з'єднання вчення з продуктивною працею молодого покоління. Важливу роль у вихованні всесторонньо розвинених людей Ленін відводив політехнічній освіті, яка повинна здійснюватися в тісному зв'язку з продуктивною працею, із засвоєнням наукових знань. Для того, щоб будувати комуністичне суспільство, молодь повинна невпинно вчитися, опановувати знання, які виробило людство впродовж свого історичного розвитку. У нерозривному зв'язку з освітою Ленін вважав за необхідне здійснювати виховання підростаючого покоління у дусі комуністичної моральності. Ленін писав, що треба виховувати всіх з молодих років в свідомій і дисциплінованій праці, у дусі комуністичної організованості уміння підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу (див. там же, т. 41, с. 318).
В ході соціалістичного і комуністичного будівництва в СРСР і інших країнах соціалізму на практиці здійснюються ідеї До. ст, у людей виховуються такі якості, як відданість справі комунізму, непримиренність до експлуатації і пригноблення людини людиною, колективізм, гуманізм, соціалістичний патріотизм, відчуття інтернаціональної солідарності працьовитість, особиста гідність. Серцевиною До. ст є формування в щонайширших мас трудящих комуністичного світогляди . Опанування теорії марксизму-ленінізму дозволяє людині виробити наукові погляди на світ, усвідомити своє місце і роль в подіях, що відбуваються, давати їм правильну оцінку і робити вірні практичні виводи, тобто свідомо брати участь в комуністичному будівництві.
Формування наукового світогляду передбачає вироблення у людей громадянськості і відповідальності, соціальної активності, прагнення віддати свої сили загальній справі.
Формування наукового світогляду, комуністичної переконаності вимагає непримиренної боротьби проти буржуазної ідеології, проти ревізіоністських і реформістів теорій, правого і лівого різновиду опортунізму, націоналізму.
Складовою частиною До. ст є атеїстичне виховання . Звільнення духовних сил людини від релігійних забобонів робить його непримиренним до всякої містики і забобонів, розкріпачує його творчі сили.
До. в.— творчий процес, пов'язаний з активною участю людей в будівництві комунізму, з боротьбою за нове суспільство. Саме у трудовій діяльності досягається єдність теорії і практики, знання перетворюються на переконання, стають нормою повсякденної поведінки, керівництвом до практичної діяльності. Тому виховання комуністичного відношення до праці і суспільної власності, трудове виховання є найважливішим завданням До. ст У праці формується комуністичний світогляд і характер людини, нове відношення особи до суспільства, глибока свідомість громадського обов'язку, розкриваються здібності і таланти людей. «Будувати нову дисципліну праці, — підкреслював Ленін, — будувати нові форми суспільного зв'язку між людьми, будувати нові форми і прийоми залучення людей до праці, це — робота багатьох років і десятиліть» (там же, т. 40, с. 316). У СРСР в результаті корінних соціальних перетворень у переважної більшості радянських людей склалися нові, соціалістичні погляди на працю, він стає для них сенсом життя. Нові завдання комуністичного будівництва, необхідність з'єднати переваги соціалізму з досягненнями науково-технічної революції, всемірно інтенсифікувати суспільне виробництво, різко поліпшити його якісні показники тісно пов'язані з підвищенням рівня свідомості трудящих, особливо у відношенні до праці і суспільної власності. Будівництво комунізму служить матеріальною основою для переростання соціалістичної праці в працю комуністичну.
Формування нової людини передбачає виховання у дусі комуністичної моральності, що ввібрала в себе основні загальнолюдські моральні норми, які народні маси виробили впродовж тисячоліть. У програмі КПРС сформульований моральний кодекс будівельників комунізму. Цей кодекс включає такі етичні принципи, як відданість справі комунізму, любов до соціалістичної Батьківщини, до країн соціалізму; добросовісна праця на благо суспільства: хто не працює, той не їсть; турбота кожного про збереження і множення суспільного надбання; висока свідомість громадського обов'язку, нетерпимість до порушень суспільних інтересів; колективізм і товариська взаємодопомога: кожен за всіх, все за одного; гуманні стосунки між людьми: людина людині — друг, товариш і брат; чесність і правдивість, етична чистота, простота і скромність в суспільному і особистому житті; взаємна пошана в сім'ї, турбота про виховання дітей; непримиренність до несправедливості дармоїдству, нечесності, кар'єризму, користолюбству; дружба і братерство всіх народів СРСР, нетерпимість до національної і расової неприязні; непримиренність до ворогів комунізму, світу і свободи народів; братська солідарність з трудящими всіх країн.
Комуністична мораль затверджується в постійній і безкомпромісній боротьбі з пережитками минулого, з впливом буржуазної ідеології. Не може бути перемоги комуністичної моралі без рішучої боротьби з такими її антиподами, як дармоїдство, розкрадання суспільної власності, безідейність, користолюбство, хабарництво, наклеп, пияцтво, хуліганство і т. п.
Виховна робота Комуністичної партії, соціалістичної держави, громадськості будується, перш за все, на основі заходів переконання. Проте вона не виключає і заходів примусу по відношенню до порушників трудової і державної дисципліни, розкрадачам соціалістичної власності, тобто до всіх антигромадських елементів.
Найважливішою складовою частиною До. ст є естетичне виховання, мета якого — виховання творчих здібностей людей, уміння розуміти і цінувати прекрасне в житті і мистецтві, збагачення духовного життя людини. Естетично розвинена людина здатна насолоджуватися красою, творити за законами красу, активно боротися зі всякими проявами потворного, низовинного, фальшивого. У соціалістичному суспільстві склалася і розвивається спеціальна система художньої освіти і виховання широких народних мас, залучення їх до різних форм естетичної діяльності.
До. ст включає і фізичне виховання, яке укріплює здоров'я, сприяє зростанню трудових можливостей людей, удосконалює їх етично-вольові якості, є засобом гармонійного розвитку людини.
Виховна робота передбачає також і самовиховання. Вимогливість до самого собі, до своєї поведінки, здібність до самодисципліни, самоорганізованності, уміння, як говорив Ленін, виробляти самому комуністичні погляди — найважливіша сторона формування нової людини. У товаристві зрілого соціалізму увага до питанням самовиховання зростає. Соціалізм зі всією гостротою ставить питання про внутрішню відповідальність людини, про особисту цивільну совість, про засвоєння духовних і етичних цінностей, про вдосконалення і самоудосконалення людської особи.
Формування нової людини відбувається в нерозривному зв'язку із створенням матеріально-технічної бази комунізму і вдосконаленням соціалістичних суспільних стосунків, поступовим переростанням їх в комуністичні стосунки. Воно здійснюється в суспільно-перетворюючій діяльності людей, що будують комуністичне суспільство, в результаті засвоєння ними нових норм і правил життя в сім'ї, школі, на виробництві і т. д. Всі державні і суспільні організації, що направляються комуністичною партією, ведуть постійну культурно-виховну роботу, прискорюючи формування нової людини. До. ст підростаючих поколінь — основне завдання системи учбових закладів. Головним чинником формування нової особи, нових стосунків між людьми є трудовий колектив. Важливу роль в До. ст трудящих грають Ради і всі органи соціалістичної держави, комсомол, профспілки, кооперативні і інші масові організації. В умовах розвиненого соціалістичного суспільства їх роль у вихованні і мобілізації на рішення завдань трудящих господарського і культурного будівництва усе більш зростає. Величезну роль в формуванні комуністичного світогляду людини, його етичних переконань, духовної культури грають література і мистецтво. Важливе місце в ідеологічній роботі Комуністичної партії і держави займає система партійної освіти, діяльність культосвітніх установ, друк, радіомовлення, телебачення і т. д.
Керівною і направляючою силою в процесі До. ст є Комуністична партія Радянського Союзу. Володіючи знаннями законів розвитку суспільства, вона забезпечує керівництво всією роботою по будівництву комунізму і К. ст трудящих.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Про виховання і освіту. [Сб.], М., 1957; Ленін Ст І., Про виховання і освіту. [Сб.], М., 1968; Програма КПРС, М., 1961; Крупськая Н. До., Ізбр. педагогічні твори, М., 1957; Калінін М. І., Про виховання і вчення. Ізбр. статті і мови, М., 1957; Макаренко А. С. Соч. у 7 томах, т. 5, М., 1958; Основи комуністичного виховання, 2 видавництва, М., 1964; Ковальов С. М. Формірованіє нової людини, М., 1971.
