Атеїстичне виховання, систематичне формування науково-матеріалістичного світогляду в умовах, коли релігія існує як одна з форм суспільної свідомості. А. ст — складова частина комуністичного виховання . Виходячи з вирішальної ролі об'єктивних чинників (зміна суспільного буття людей, становлення і розвиток соціалістичних суспільних стосунків) у подоланні релігійності, марксизм в той же час надає велике значення суб'єктивним чинникам виховання, у тому числі атеїстичній пропаганді. У СРСР і інших соціалістичних країнах гарантована конституціями свобода совісті передбачає свободу віросповідання і свободу атеїстичної пропаганди. Основний вміст атеїстичної пропаганди складає поширення наукових знань про природу, суспільство, людину і релігію, розкриття походження і суті релігії, її соціального коріння, її протилежності науці, несумісності з комуністичною ідеологією. Перемога соціалізму підриває соціальне коріння релігії і тим самим створює умови для свідомого, послідовного процесу звільнення населення від релігійних пережитків. Завдання А. ст на сучасному етапі розвитку СРСР сформульовані в Програмі КПРС, прийнятій 22-м-кодом з'їздом партії (1961): «Партія використовує засоби ідейної дії для виховання людей у дусі науково-матеріалістичного світобачення, для подолання релігійних забобонів, не допускаючи образи відчуттів віруючих. Необхідно систематично вести широку науково-атеїстичну пропаганду, терпляче роз'яснювати неспроможність релігійних вірувань...» (1961, с. 121—22).
А. ст дітей починається з дошкільного віку в сім'ях, де дорослі — атеїсти, а також в дитячих садах. А. ст школярів здійснюється як в ході вчення основам наук, коли закладається фундамент послідовного матеріалістичного світогляду, так і в процесі позашкільної роботи. У школі необхідно науково достовірно роз'яснювати таким, що вчиться антинаукову і реакційну суть релігії у формах, доступних дітям відповідних віків. Важливі передумови успіху А. ст — зв'язок учбової і виховної роботи з життям, уміле задоволення духовних запитів що вчаться, правильна організація їх дозвілля. Л. ст продовжується в процесі вчення в середніх спеціальних учбових закладах і вузах, на заняттях в кухлях політичної освіти і т.д.
Ідеологічні засоби, форми і методи А. ст покликані впливати на розум, відчуття, настрої людини. Поширення атеїстичних знань і матеріалістичного світогляду серед населення здійснюється шляхом лекційної і друкарської пропаганди, використання засобів ідейно-емоційного дії художньої літератури і всіх видів мистецтва (особливо засобів радіо, кіно, телебачення), впровадження цивільної обрядовості (наприклад, при реєстрації браку), що витісняє релігію з побуту.
Наукова організація А. ст будується на основі всестороннього аналізу релігійності в конкретних умовах, тенденцій розвитку суспільної свідомості (особливо суспільств, психології), специфічних умов праці, повсякденного життя і побуту різних категорій населення з врахуванням рівня освіти, віку, підлоги, відношення до праці, соціальній дійсності в цілому. Важливою проблемою А. ст є дотримання правильного співвідношення критичного і позитивного аспектів в роботі з різними категоріями населення (діти, молодь, вихована в релігійних сім'ях; віруючі, сліпо наступні традиціям, люди, що звернулися до релігії під впливом глибоких особистих емоційно-етичних потрясінь, і ін.).
В системі А. ст особливе місце займає індивідуальна робота з віруючими, що дозволяє впливати на людину, враховуючи в максимальній мірі обставини його особистого життя, повсякденної практичної поведінки, в якій часто химерно і суперечливо поєднуються вихідні релігійні установки і реалістичне відношення до навколишньої дійсності. Увага до внутрішнього світу віруючих, облік їх індивідуальних емоційно-психологічних особливостей, своєрідності мотивації релігійності представниками різних напрямів — необхідні умови успіху індивідуальної роботи з віруючими. А. ст повинно допомогти віруючому усвідомити внутрішню суперечність, непослідовність його світогляду, полегшити сприйняття і засвоєння діалектико-матеріалістичного погляду на дійсність. Головний метод дії в А. ст — переконання, засноване на пропаганді наукових знань.
Соціально-етичні проблеми — сенс і цінність життя, покликання і щастя людини — в сучасних умовах займають значне місце в релігійній проповіді. У зв'язку з цим одним з найважливіших елементів А. ст стає наукова популяризація позитивного вирішення цих проблем марксистсько-ленінською філософією.
В умовах капіталістичного суспільства А. ст населення зустрічає запеклий опір церковних організацій, а в деяких країнах (наприклад, в Іспанії, Португалії) у відкриту протидію державного апарату. Див. також Атеїзм .
Літ.: Ленін Ст І., Про значення войовничого матеріалізму, Поли. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 45; Крупськая Н. До., Питання атеїстичного виховання. Сб. ст., 2 видавництва, М., 1964; Про релігію і церкву. Збірка документів, М. 1965; Питання наукового атеїзму, ст 4, Перемога науково-атеїстичного світогляду в СРСР за 50 років, М., 1967; Індивідуальна робота з віруючими, М., 1967; Конкретно-соціологічне вивчення стану релігійності і досвіду атеїстичного виховання, М., 1969; Евдокимов Ст І., Наукова організація атеїстичного виховання, М., 1968; Летошко Л. М., Огляд науково-атеїстичної літератури, Л., 1966—69; Винограду А. І., Методом переконання, М., 1965; Настільна книга атеїста, М. 1968.
