Колективна безпека, співпраця держав по підтримці міжнародного світу, запобіганню і усуненню загрози світу і, у разі потреби, придушенню актів агресії. Угода про До. б . повинне включати систему заходів, направлених на надання колективної відсічі агресорові і колективну допомогу, включаючи військову, жертві агресії за принципом: напад на одного з учасників договору про До. б. розглядається як напад на всіх його учасників.
Система До. б. може здійснюватися в рамках загальної, універсальної міжнародної організації (наприклад, ООН(Організація Об'єднаних Націй), по статуту якої виняткове право застосовувати санкції проти агресора належить Раді Безпеки ООН(Організація Об'єднаних Націй), що несе головну відповідальність за підтримку світу) або в рамках регіональних організацій і угод. Зміцненню системи До. б. сприяло б проведення заходів щодо роззброєнню .
Радянський Союз розглядає створення До. б. як одна з найважливіших умов підтримки міжнародного світу. У 1933, в обстановці наростаючої загрози з боку фашистської Німеччини, СРСР активно виступив за висновок «Східного пакту» з тим, щоб забезпечити До. б. у Європі. Створенню міцною і можливо ширшої системи До. б. служили дії радянської дипломатії в роки перед 2-ою світовою війною 1939—45. Проте її зусилля не увінчалися тоді успіхом у зв'язку з політикою пособництва агресорові, яку по суті проводили західні держави. Під час війни радянська дипломатія наполегливо добивалася при розгляді питань післявоєнного пристрою перетворення До. б. у один з найважливіших чинників забезпечення загального світу; її зусилля в цьому напрямі були закріплені після війни в деяких положеннях Статуту ООН(Організація Об'єднаних Націй) і в угодах, увязнених СРСР з ін. країнами. Радянський Союз внесли ряд пропозицій, направлених на створення системи До. б. у Європі (на Берлінській нараді міністрів закордонних справ чотирьох держав 1954 Московській нараді європейських країн по забезпеченню світу і безпеки в Європі в ноябре—декабре 1954, Женевській нараді глав урядів чотирьох держав 1955 і ін.). У зв'язку з відмовою імперіалістичних держав прийняти пропозиції по забезпеченню До. б. і узятим ними після 2-ої світової війни курсом на збивання агресивних військово-політичних блоків (НАТО СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії), СЕНТО і ін.) європейські соціалістичні країни уклали в оборонних цілях Варшавський договір 1955 . Надалі країни — учасниці цього договору неодноразово вносили пропозиції про висновок пакту про ненапад між державами — членами НАТО(Організація Північноатлантичного пакту) і організації Варшавського договору, про ліквідацію всіх замкнутих військових угрупувань і блоків.
Сприяючи розрядці міжнародної напруженості, Радянський Союз і ін. соціалістичні країни направляють свої зусилля на створення систем До. б. у Європі і Азії, що охоплюють можливе більше число учасників. Соціалістичні країни Європи з'явилися ініціаторами скликання Загальноєвропейської наради по питаннях безпеки і співпраці, виходячи з того, що ця нарада повинна прокласти дорогу до вирішення ряду назрілих проблем, у тому числі до створення загальноєвропейської системи До. б.
