Колективи і ударники комуністичної праці, передові учасники масового руху трудящих СРСР за комуністичне відношення до праці, за створення матеріально-технічної бази комунізму і виховання людини комуністичного суспільства. Звання До. і в. до. т. привласнюється профспілковими організаціями бригадам, цехам, ділянкам, відділенням, відділам, підприємствам, організаціям і окремим працівникам, що систематично добиваються видатних успіхів в праці і навчанні, що подає приклад товариства і колективізму в праці, високій свідомості в суспільних справах і особистій поведінці.
Спочатку в кінці 1950-х рр. цей рух носив характер змагання невеликих колективів і окремих робітників за звання бригад і ударників комуністичної праці. Як і всі попередні форми соціалістичного змагання (наприклад, ударнічество, стахановський рух), рух за комуністичне відношення до праці ставить завдання досягнення найвищої продуктивності праці. В той же час цей рух має і свої відмітні особливості. «Головною особливістю змагання за звання бригад і ударників комуністичної праці, — вказувалося у Вітанні ЦК КПРС учасникам Всесоюзної наради передовиків змагання бригад і ударників комуністичної праці, — є те, що в йому органічно поєднується боротьба за досягнення на основі новітньої науки і техніки найвищої продуктивності праці і виховання нової людини — господаря своєї країни, який постійно дивиться вперед, осмілюється, думає, творить. Зв'язуючи воєдино працю, учення і побут, це змагання робить активний вплив на всі сторони життя і діяльності людини, є важливим чинником стирання істотних відмінностей між розумовою і фізичною працею» («Правда», 1960, 28 травня, с. 1).
Рух був підготовлений всім попереднім розвитком радянського суспільства, перемогою соціалізму в СРСР, підйомом продуктивних сил країни, науково-технічним прогресом, зростанням свідомості мас, підвищенням матеріального і культурного рівня життя народу. Воно зародилося в робочому класі в ході змагання на честь 21-го з'їзду КПРС. Ініціатором виступила комсомольсько-молодіжна бригада (майстер Ст І. Станільовіч) роликового цеху депо Сортувальна для Москви (батьківщина першого комуністичного суботника в 1919). 11 жовтня 1958 на зборах комуністів і комсомольців цеху, а 18 жовтня 1958 на загальних зборах колективу цеху було вирішено взяти соціалістичні зобов'язання нового характеру, що включають, окрім перевиконання промфінплана, загальне навчання і виховання комуністичної свідомості. Ті, що змагаються проголосили своїм девізом: «Вчитися працювати і жити по-комуністично». Заклик до змагання був підхоплений по всій країні. За ініціативою молоді Ленінграда, Москви, Донбасу почалося змагання робітників, що не входять до складу виробничих бригад, за звання «Ударник комуністичної праці». Весной 1959 широку підтримку зустрів почин бригадира прядільщиц Вишневолоцкого бавовняного комбінату Ст І. Гаганової, яка 13 жовтня 1958 за власним бажанням перейшла з передової бригади в ту, що відстає, щоб вивести її в передових, хоча це було пов'язано з скороченням зарплати. В кінці 1958 за ініціативою колективу Бакинського вагоноремонтного заводу ним. Октябрьской революції почалося змагання за звання «Підприємство комуністичної праці». 27—30 травня 1960 в Москві відбулася Всесоюзна нарада передовиків змагання за звання бригад і ударників комуністичної праці. Після прийняття 22-м-коду з'їздом нової Програми КПРС (жовтень 1961) учасники руху за комуністичне відношення до праці поклали в основу своїх етично-етичних зобов'язань моральний кодекс будівельника комунізму, проголошений Програмою КПРС. 25—27 квітня 1963 відбулася 2-а Всесоюзна нарада передовиків руху за комуністичне відношення до праці, що узагальнило досвід тих, що змагаються.
Учасники змагання добиваються дострокового виконання державних планів, завдань по підвищенню продуктивності праці в промисловості і сільськогосподарському виробництві, на транспорті, в будівництві, у сфері побутового обслуговування, відмінної якості продукції, борються за інтенсифікацію і підвищення ефективності соціалістичного виробництва, за підвищення його рентабельності. За ініціативою ударників створюються суспільні конструкторські бюро, суспільні групи економічного аналізу, дослідницькі лабораторії і інститути, ради новаторів, школи комуністичної праці. Ударники показують приклад не лише в роботі, але і в особистій поведінці, допомагаючи один одному в підвищенні кваліфікації, в політичному і загальноосвітньому навчанні, в побуті, організовують спільний відпочинок, культурні розваги, беруть участь в художній самодіяльності і спорті, ведуть шефську роботу в колгоспах, в школах. Вони надають суспільну дію на порушників трудової дисципліни і норм поведінки поза виробництвом, активно беруть участь в народних дружинах правоохорони.
Ударники, колективи бригад, цехів, підприємств комуністичної праці (будівництв, організацій, радгоспів) систематично звітують в своїй роботі; за тими, хто успішно виконує свої зобов'язання в змаганні, звання зберігається.
По_данним ВЦСПС на 1 січня 1972, в русі за комуністичне відношення до праці (по індивідуальних соціалістичних зобов'язаннях) брали участь 42 462 тис. чоловік (що 50,3% працюють). За звання колективів комуністичної праці змагалося 106,7 тис. підприємств і організацій, 767,7 тис. цехів, ділянок, відділень, відділів, понад 1,997 тис. бригад в промисловості, будівництві, на транспорті, в сільському господарстві, торгівлі і т.д. 4,9 тис. підприємств і організацій, більше 236 тис. цехів, ділянок, відділень і відділів, 754,6 тис. бригад завоювали звання колективів комуністичної праці. 19,6 млн. чоловік удостоєно звання ударника комуністичної праці (46,2% загального числа учасників руху за комуністичне відношення до праці). Особливого розмаху досяг рух за комуністичного відношення до праці в ході всенародного змагання на честь 100-ліття з дня народження В. І. Леніна (1970), 50-ліття утворення Союзу РСР (1972) верб боротьбі за перевиконання 9-го п'ятирічного плану 1971—75, в результаті політичного і трудового підйому, викликаного рішеннями 24-го з'їзду КПРС.
В постанові ЦК КПРС «Про подальше поліпшення організації соціалістичного змагання» високо оцінено значення До. і в. до. т. у вирішенні політичних і економічних завдань радянського народу. У постанові вказується: «Партійні і господарські органи, профспілкові, комсомольські організації покликані активно підтримувати рух за комуністичне відношення до праці, збагачувати досвідом цього руху всі форми соціалістичного змагання, вимогливіше личити до привласнення і підтвердження звань колективів і ударників комуністичного праці. Колективи і окремі працівники, удостоєні цих почесних звань, мають бути справжнім прикладом в досягненні найвищих показників в праці, підвищенні професійної майстерності, культурно-технічного рівня і дотриманні норм комуністичної моралі» («Правда», 1971, 5 сент.(вересень), с. 2).
В 1959 у ряді соціалістичних країн виник рух колективів і ударників соціалістичної праці (Болгарія, Чехословакія, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Польща, Угорщина, Румунія, МНР(Монгольська Народна Республіка)). У Болгарії в 1961 рух бригад соціалістичної праці переросло в змагання за звання колективів і ударників комуністичної праці.
Літ.: Брежнев Л. І., Вирішення XXIV з'їзду КПРС — бойова програма діяльності радянських профспілок. Мова на XV з'їзді профспілок СРСР 20 березня 1972 р., М., 1972; Всесоюзна нарада передовиків змагання бригад і ударників комуністичної праці. 27—30 травня 1960 р. [М., I960]: Грішин Ст Ст, Всемірно розвивати змагання бригад і ударників комуністичної праці, М., 1960; Шелепін А.. Н., Звітна доповідь Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів XV з'їзду профспілок СРСР, [М.], 1972; Гаганова Ст, Не ради користі, [М.], 1959; Як це було... [Депо Сортувальна для Москви], М., 1960; Гершберг С. P., Рух колективів і ударників комуністичного праці, М., 1961; Великий рух сучасності. Сб. статей, М., 1964; Вивчаємо се та работім і жівєєм по комуністічеськи, Софія, 1962.
