«Східний пакт», проект договору про взаємодопомогу між СРСР, буржуазною Чехословакією, Польщею, Фінляндією, Латвією і Литвою проти гітлерівської агресії. Ідея «В. п.» була висунута на початку 1934 французьким міністром закордонних справ Л. Барту і активно підтримана Радянським урядом. У травні — червні 1934 СРСР і Францій погодилися укласти двосторонній договір, що передбачає гарантії Францією «В. п.», а Радянським Союзом — Локарнських договорів 1925 . 14 червня 1934 уряд СРСР запропонував всім зацікавленим державам стати учасниками «В. п.». Про свою готовність приєднатися до «В. п.» заявили Чехословакія (2 липня), Латвія, Естонія (29 липня) і Литва (3 серпня). При цьому Естонія і Латвія зумовили свою згоду на участь в «В. п.» приєднанням до нього Німеччини і Польщі. Уряд Фінляндії відхилився від якого-небудь вираження свого відношення до «В. п.». Англійський уряд, до якого від імені французького уряду звернувся Барту, формально схваливши ідею «В. п.», зумовило його підтримку включенням Німеччини не лише в регіональний договір про взаємодопомогу, але і в радянський для франко договір з тим, щоб на Німеччину поширювалися радянські і французькі гарантії. Уряди СРСР і Франції дали на цю згоду. Проте гітлерівський уряд (11 вересня 1934), а услід за ним і уряд Польщі (27 вересня 1934) відмовилися від участі в «В. п.». Після вбивства Барту гітлерівськими найманцями (9 жовтня 1934) в уряді Франції отримали перевагу елементи, що по суті заохочували спільно з англійськими правлячими кругами гітлерівську агресію. Проект «В. п.» не був здійснений.
