Каріосистематика (від каріо... і систематика ) , каріотаксономія, розділ систематики, що вивчає структури клітинного ядра в різних груп організмів (таксонов) з метою виявлення міри їх близькості філогенезу і використання цих даних для побудови природної системи тієї або іншої групи організмів. До. розвинулася на стику систематики з цитологією (її розділом — каріологией ) і генетикою. Зазвичай До. вивчає лише будову і еволюцію каріотипу, проте в систематиці ряду груп простих використовується вся характеристика ядерного апарату (чергування диплоїдної і гаплоїдной фаз, порівняння типів ядер). Таксономічне значення має не лише число, але і морфологія хромосом, кількість ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота) в ядрі, нуклеотідний склад ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота) і ін. У ДО. хромосоми вивчаються зазвичай на стадії метафази мітоза, рідше — мейозу (останнє важливе для з'ясування причин безпліддя міжвидових гібридів першого покоління). Значний вклад в До. внесли русявий.(російський) і сов.(радянський) учені (С. Р. і М. С. Навашини, Р. А. Левітський, Л. Н. Делоне, І. І. Соколів, Би. Л. Астауров, А. А. Прокофьева-Бельговськая і ін.).
До. рослин інтенсивно розвивається з початку 20 ст Вперше визначення хромосомних чисел в рослин провели в 1882 Е. Страсбургер і Л. Гиньяр, в 1915 йому.(німецький) цитолог Г. Тішлер описав хромосомні набори в 400 видів рослин. До. рослин зазвичай обмежується визначенням числа хромосом, що пов'язане з винятковою роллю поліплоїдії в еволюції рослин. Якнайповніше вивчені квіткові рослини: до 1967 описані хромосомні числа понад 35 000 видів (близько 15% видів цієї групи). До. тварин розвивалася повільніше, проте вживання сучасних методів дослідження (культура тканин, авторадіографія і ін.) привело в 60—70-х рр. до її значного прогресу. Удалося отримати точні відомості про морфологію окремих хромосом, розрізняти гетеро- і еухроматіновиє ділянки в зовні схожих хромосомах. У двостатевих тварин поліплоїдія має огранічеськоє поширення, а каріотип відрізняється великою різноманітністю, ніж в рослин. В тварин малоспеціалізовані види і пологи (еволюційно початкові) характеризуються великим числом хромосом з переважанням в каріотипі одноплечих хромосом, а спеціалізовані (еволюційно пізніші) — меншим числом хромосом з переважанням двоплечих. Для рослин визнаний початковим диплоїдний, а похідним — поліплоїдний каріотип. Спрямованість доріг еволюції каріотипу дозволяє оцінювати вірогідність перетворення каріотипу в тому або іншому напрямі і встановлювати дороги розселення видів. До. дозволяє виявити види-двійники. Наприклад, виявилось, що в межах вигляду, що раніше вважався єдиним, чорний щур (Rattus rattus) ховаються два вигляд-двійники: 38-хромосомний вигляд з Європи і Західної Азії, завезений європейцями до Америки і Австралію, і 42-хромосомний вигляд з Південно-східної Азії. До. показала, що всі породи домашніх овець походять від муфлонів, а домашніх коней — від тарпанов але не від коня Пржевальського, як вважали раніше. Вживання методів До. найефективніше для таксонов, лежачих між виглядом і підродиною — сімейством; для диференціації внутрівидових і вищих таксонов До. дає дуже мало.
До. має практичне значення в селекції: вивчення каріотипів схрещуваних видів повинне передувати дослідам по віддаленій гібридизація .
Літ.: Левітський Р. А., Морфологія хромосом і поняття «каріотипу» в систематиці, «Тр. по прикладній ботаніці, генетиці і селекції», 1931, т. 27, ст 1; Воронцов Н. Н., Значення вивчення хромосомних наборів для систематики ссавців, «Бюлл. Московського суспільства випробувачів природи. Отд. біологічний», 1958, т. 63 № 2; Makino S., An atlas of the chromosome numbers in animals, Ames (Iowa), 1951; Darlington C. D., Wylie A. P., Chromosome atlas of flowering plants, L., 1955; Hsu T. Ch., Benirschke K., An atlas of mammalian chromosomes, v. 1—6, Ст — Hdlb. — N. Y., 1967—71; Stebbins L., Chromosomal evolution in higher plants, L., 1971.
