Жовчні кислоти, стероїдні монокарбонові кислоти, похідні холанової кислоти, що утворюються в печінці людини і тваринних і таких, що виділяються з жовчю в дванадцятипалу кишку. У печінці Ж. до. утворюються переважно з холестерину . Же. до., присутні в неоднакових співвідношеннях в жовчі різних тварин, розрізняються лише числом і просторовим розташуванням гідроксильних груп. У жовчі людини міститься в основному холева кислота, в невеликій кількості — дезоксихолева, літохольовая і хенодезоксихолева кислоти. Лише дуже небагато Ж. до. знаходяться в жовчі у вільному стані, велика ж їх частина зв'язана у вигляді т.з. парних Же. до. — глікохолевих і таурохольових кислот, що утворюються в результаті приєднання Ж. до. до гліцину або таурину .
Же. до. сприяють переварюванню жирів в кишечнику; вони активують ліпазу підшлункового і кишкового соку, сприяють емульгуванню жирів, стимулюючи їх всмоктування в нерозщепленому вигляді; підвищують швидкість всмоктування важко розчинних кальцієвих солей жирних кислот, утворюючи з ними легко розчинні комплекси; значно підсилюють перистальтику кишок (див. також Жировий обмін ). У кишечнику велика частина Ж. до. піддається зворотному всмоктуванню і за системою комірної вени поступає в печінку, де повністю затримується. Загальний вміст Же. до. у крові складає в середньому 0,8 мг%, в жовчі печінки — 0,9—1,8%, в міхурній жовчі — 5,7—10,8%. При значному підвищенні вмісту Ж. до. у крові вони починають виділятися з сечею. Зниження вмісту Ж. до. майже завжди супроводиться випаданням в осад холестерину, з якого головним чином і утворюються жовчні камені.
