Економіка праці в СРСР, галузь економічної науки, що вивчає громадську організацію праці (залучення людей до праці, його кооперацію і розділення, розподіл суспільного продукту, відтворення робочої сили). Е. т. досліджує теоретичні основи і економічні закономірності, що визначають найбільш раціональне використання суспільної праці на різних рівнях (підприємство, галузь, народне господарство в цілому), розробляє конкретні методи науково обгрунтованої організації і планерування праці в соціалістичному суспільстві, аналізує корінні відмінності соціалістичної і капіталістичної організації праці, переваги соціалізму в цій області, а також особливості в організації праці на різних етапах комуністичного будівництва. До актуальних проблем Е. т. відноситься розробка методів повнішого поєднання матеріальних і моральних стимул-реакцій і посилення їх дії на підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції, економне використання матеріальних ресурсів. Велике місце в Е. т. займає розробка проблем оплати праці працівників народного господарства (вдосконалення тарифної системи як основи державного регулювання заробітної плати, системи преміювання робітників і службовців, організації оплати праці колгоспників).
Е. т. пов'язана з рядом економічних (планерування народного господарства, статистика, фінанси) і технічних наук. На основі наукових і практичних рекомендацій Е. т. розробляється загальний методологічних підхід до рішення питань народно-господарського планерування, обліку праці і т.д. Одночасно вона спирається на дані галузевих дисциплін (економіка промисловості,економіка будівництва і т.п.), широко використовує матеріали технічного нормування праці для вирішення внутрішньовиробничих завдань, застосовує виводи і методи соціології і статистики праці. Е. т. охоплює значна частина питань науковій організації праці на підприємстві, в установі і галузі. Проблеми наукової організації праці виділяються в самостійний розділ науки. Багато питань Е. т. вирішуються з врахуванням виводів біологічних дисциплін: фізіології, гігієни і психології праці.
Істотні взаємозв'язку Е. т. з трудовим правом яке регулює трудові правовідносини робітників і службовців. У нормах трудового права закріплені певні економічні стосунки, Е, що вивчаються. т. (участь трудящих в роботі колективу, тривалість робочого часу і часу відпочинку, трудова дисципліна, охорона праці, особливі заходи по охороні праці жінок і молоді і т.д.). Дослідження проблем Е. т. здійснюються в академічних і галузевих наукових установах і вузах країни; у підрозділах інститутів АН(Академія наук) СРСР і АН(Академія наук) союзних республік. Наукові розробки питань Е. т. широко використовуються плановими і господарськими органами при планеруванні, проектуванні, організації і управлінні виробництвом. Дослідження в області Е. т. публікуються в журналі «Соціалістична праця», «Питання економіки», «Планове господарство», «Економічні науки». Всі центральні галузеві науково-технічні журнали мають спеціальні відділи по Е. т. даної галузі.
Літ.: Програма КПРС, М., 1976; Економіка праці, під ред. Н. А. Іванова, Р. І. Мечковського, М., 1976; Методологічні проблеми економіки праці, під ред. Е. І. Капустіна, [т. 1—2], М., 1969—70; див.(дивися) також літ.(літературний) при ст. Економіка .
