Догма права, умовне найменування однієї з сфер діяльності юридичної науки, яка полягає в коментуванні і систематизації норм права, що діє, їх логічному тлумаченні, визначенні основних правових понять, тобто у формально-логічній обробці права, що діє, в цілях його правильного вживання і вдосконалення законодавчої техніки. Д. п. має істотне практіко-прікладне значення, проте в цілому не виходить за рамки описової науки, не ставить найважливіших питань про соціальну природу права і його основних інститутів, чинники, що обумовлюють їх, ефективність дії права і т.д. Історично в розробці Д. п. значну роль зіграла римська юриспруденція і процес рецепції римського права .
Д. п. отримала широкий розвиток в буржуазній юриспруденції, проте в гіпертрофованих формах. Оскільки буржуазне право в неадекватному вигляді відображає найважливіші суспільні стосунки, вивчення цього права виняткове у формально-логічному плані приводить до правового фетишизму, маскуванню дійсної соціальної природи буржуазних буд і його права. Див. також Юридичний світогляд .
Марксизм завжди надавав велике значення боротьбі з правовим фетишизмом і догматизмом. Соціалістичне правознавство не заперечує істотної ролі формально-логічної обробки і систематизації права, але вважає, що вони повинні відбуватися на основі діалектико-матеріалістичного пояснення суті, вмісту і цілей права в тісному поєднанні з конкретно-соціологічними, історичними і порівняльним методами дослідження.
