Догма Сміта, помилкове положення представника англійської класичної буржуазної політекономії А. Сміта, по якому ціна або мінова вартість річного продукту суспільства розпадається на доходи: заробітну плату, прибуток і ренту, тобто v+m . Визнаючи, що у вартість одиничного товару, окрім цих доходів, входить також вартість спожитих засобів виробництва, Сміт проте, стверджував, що їх вартість створюється живою працею в ін. галузях, так що кінець кінцем вартість сукупного суспільного продукту нібито зводиться до суми доходів. Т. о., вартість засобів виробництва, створена працею минулих років, — постійний капітал ( з ) — зникла. Ігнорування постійного капіталу як елементу вартості закривало Сміту можливість аналізу простого і розширеного відтворення. Він намагався вийти з безвиході, в якій виявилося його вчення про відтворення, шляхом розрізнення валового і чистого доходу. Під валовим доходом він розумів весь річний продукт країни, під чистим — ту його частина, яка може бути віднесена до споживчого запасу населення. Т. о. виходило, що в ціну товару входять не лише доходи, але і авансований капітал, що є товарами, які отримуються даним капіталістом в ін. капіталістів. Проте цей капітал також, на думку Сміта, розкладається на доходи ( v+m ) і, отже, у всій товарній масі немає постійного капіталу ( з ).
Помилка Сміта — ототожнення вартості річного продукту із знов створеною за рік вартістю, змішування вартості сукупного суспільного продукту ( с+v+m ) з національним доходом ( v+m ) — була слідством того, що він не розрізняв подвійного характеру праці, що створює товар, і не знав, що на доходи розпадається лише нова вартість створена абстрактною працею.
Вместе_с_тем Сміт фактично визнав, що в суспільному продукті є частина, яка не розпадається на доходи, т.к. по своїй натуральній формі елементи постійного капіталу непридатні для особистого вжитку. Тим самим він натрапив на найважливішу відмінність між працею, що створює предмети вжитку, і працею, що створює засоби виробництва. В. І. Ленін відзначав, що звідси «один крок» до визнання особистого і продуктивного вжитку (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 37—38). Проте цей «крок» Сміт не міг зробити зважаючи на помилковість вихідних положень його теорії відтворення.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, гл.(глав) 23; Капітал, т. 2, там же, т. 24, гл.(глав) 10, 11, 19; його ж, Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), там же, т. 26, ч. 1; Розенберг Д. І., Історія політичної економії, М., 1940; Сміт А., Дослідження про природу і причини багатства народів, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1962.
