Гіпофіз (від греч.(грецький) hypóphysis — відросток), нижній мозковий придаток (hypophysis cerebri, glandula pituitaria), залоза з внутрішньою секрецією, що грає у всіх хребетних тварин і у людини провідну роль в гормональній регуляції . Р. розташований в турецькому сідлі основної кісті черепа, в підстави головного мозку і пов'язаний з ним за допомогою ніжки (воронки), що є вирощуванням дна 3-го мозкового шлуночку. Форма, розмір і вага Р. різні в різних видів і залежать від віку і фізіологічного стану організму. У людини Р. важить 0,5—0,6 г . У Р. розрізняють три долі: передню (залізисту), середню (проміжну) і задню (нервову). Передня і середня долі закладаються у зародка у вигляді випинання епітелію даху первинної ротової порожнини; задня доля утворюється з дна воронки проміжного мозку. Ембріональний зачаток передньої і середньої доль надалі відділяється від епітелію первинної ротової порожнини, зростає у напрямку до мозку і зростається із зачатком задньої долі. Лише у деяких хрящових риб зв'язок передньої долі Р. з епітелієм первинної ротової порожнини зберігається і в дорослих організмів. У одних ссавців, наприклад у кішки, задня доля Р. має порожнину, що сполучається з порожниною 3-го шлуночку, в інших, наприклад у собаки, порожнина зберігається лише в ніжці, що сполучає Р. з проміжним мозком; у деяких ссавців (наприклад, у кролика і у всіх приматів) задня доля і ніжка Р. позбавлені порожнини і є щільними утвореннями. В дорослого організму Р. тісно пов'язаний анатомічно з головним мозком. Р. забезпечений великою кількістю нервових волокон, вступаючих в нього через ніжку з гіпоталамічної області (див. Гіпоталамус ) і по стінках гипофізарних артерій — з нервового сонного сплетення.
Передня доля Р. дорослого організму складається із залізистого епітелію, в якому виділяють 3 типи кліток, що розрізняються по здатності забарвлюватися кислими або основними фарбами: хромофобні, або головні, клітки; оксифільниє, або еозінофільниє, клітки і базофільні клітки. Хромофобні клітки — резервний матеріал, з якого розвиваються оксифільниє і базофільні клітки. Співвідношення оксифільних і базофільних кліток в передній долі Р. міняється залежно від підлоги, віку і фізіологічного стану організму. Так, після видалення щитовидної залози (тиреоїдектомія) кількість оксифільних кліток різко зменшується, аж до повного зникнення, базофільні клітки, дегенеріруя, перетворюються В т. н. клітки тиреоїдектомії; після кастрації базофільні клітки гіпертрофуються і перетворюються В т. н. клітки кастрації. Зміни в клітинному складі передньої долі Р., що настають після видалення щитовидної залози або кастрації, можуть запобігти або бути усунений введенням тіроксина або статевих гормонів . Середня доля Р. складається з епітеліальної тканини. Задня доля Р. утворена нейроглією, в якій містяться великі пірамідальні або веретеноподібні клітки, т.з. пітуїцити. Найбільш складна і всіляка фізіологічна роль передньої долі Р., від нормальної функції якої залежать зростання і розмноження, основний, вуглеводний, мінеральний, жировий і білковий обмін. З екстракту передньої долі Р. виділено 7 гормонів: гормон зростання, або соматотропний гормон, тиреотропний гормон, фоллікулостімулірующий гормон, лютеїнізуючий гормон, лютеотропний гормон, пролактін (лактогенний) і адренокортикотропний гормон (АКТГ). Всі гормони передньої долі мають білкову природу і отримані в очищеному вигляді, деякі з них, наприклад гормон зростання і лактогенний, виділені в кристалічній формі, ін. синтезовані (наприклад, АКТГ). Тиреотропний і гонадотропні гормони продукуються базофільними клітками, які відповідно до цього ділять на двох типів: т.з. тіреотрофи і гонадотрофи. Оксифільниє клітки виробляють гормон зростання і пролактін. Питання про клітки, що продукують АКТГ, не вирішене; ймовірно, він утворюється базофілами.
Гормон зростання. Хірургічне видалення Р. (гипофізектомія) у молодої тварини приводить до зупинки зростання. Ін'єкції такою твариною гипофізарного екстракту, що містить гормон зростання, відновлюють у них нормальне зростання. Введення гормону зростання молодою зростаючою твариною різко стимулює зростання і приводить до гігантизму (у експерименті були отримані гіганти амбістоми щури, собаки і ін. тварин): у людини надлишкове виділення гормону зростання викликає захворювання з явищами гігантизму або акромегалії . Знижене виділення гормону зростання обумовлює карликове зростання (див. Нанізм ). Фоллікулостімулірующий, лютеїнізуючий і лютеотропний гормони. Атрофія половою системи, що настає після видалення Р., може запобігти введенням гонадотропних гормонів. У інфантильних тварин введення цих гормонів викликає передчасне статеве дозрівання. Ін'єкція гипофізарного екстракту, що містить гонадотропні гормони, жабам викликає у них ікрометання і сперматогенез в осінній і зимовий час; з ікри після запліднення розвиваються нормальні пуголовки. Фоллікулостімулірующий гормон регулює зростання фолікулів в яєчниках і сперматогенез. Лютеїнізуючий гормон викликає у самок передчасне зростання фолікулів, овуляцію, утворення жовтого тіла, а у самців — секрецію чоловічого статевого гормону проміжними клітками семенника, тобто клітками Лейдіга. Лютеотропний гормон підтримує функцію жовтого тіла; у деяких тварин (щур, вівця) цей гормон викликає лактацію. Пролактін (лактогенний гормон). Бере участь в регуляції процесу виділення молока. Видалення передньої долі Р. у лактірующих самок припиняє секрецію молока; введення пролактіну відновлює лактацію. Тиреотропний гормон. Видалення передньої долі Р. викликає атрофію щитовидної залози і, як наслідок цього, зниження основного обміну. Ін'єкції гипофізарного екстракту, що містить тиреотропний гормон, викликають збільшення щитовидної залози і посилення її функції. А КТГ стимулює діяльність кори надниркових і виділення нею кортікостероїдних гормонів, а також відновлює атрофовану в результаті видалення Р. залозу. Вплив передньої долі Р. на обмін речовин здійснюється через гормон зростання, АКТГ і ін. гормони.
Середня доля Р. виробляє гормон інтермедії, або меланоцитостімулірующий гормон, що впливає на забарвлення шкіри риб і земноводних. Фізіологічне значення цього гормону у птиць і ссавців неясно.
Задня доля Р. бере участь в регуляції рівня кров'яного тиску, сечовиділення (гормон Вазопресин) і діяльності мускулатури матки (гормон окситоцин). Вазопресин і окситоцин утворюються в паравентрікулярних і супраоптичних ядрах гіпоталамуса, звідки вони поступають в задню долю Г. Оба гормону синтезовані.
Функції Р. залежать від умов зовнішнього середовища. З дослідів, що проводяться на птицях і ссавцям встановлено, що світло регулює гонадотропну, тиреотропну і адренокортикотропну функції Г.; дія світла на Р. здійснюється через центральну нервову систему. Доведено також, що ендокринні функції Р. знаходяться під контролем гіпоталамуса, в якому виробляються особливі нейрогуморальні речовини пептидної природи, — т.з. що вивільняють, або релізінг-чинникі, стимулюючі гуморальним дорогою секрецію гормонів Р. (див. Нейросекреція ).
Патологія Г . Порушення нормальної діяльності Р. можуть виражатися підвищенням (гиперпітуїтарізм ) або ослабінням (гіпопітуїтаризм ) його окремих функцій, рідше — в повному їх випаданні. Підвищення внутрішньої секреції Р. виявляється розладами зростання і розвитку в дитячому віці — гігантизмом, у дорослих — акромегалією. Ослабіння або випадання функцій Р. в дитячому віці приводить до затримки зростання (карликове зростання), психічного розвитку, інфантилізму, атрофія щитовидної залози і кора надниркових, глибоким змінам вуглеводного і жирового обміну, пониженню окислювальних процесів і др.; у дорослих — до ожирінню, припиненню статевого циклу, атрофії щитовидної, статевих залоз і кори надниркових і ін. У механізмі розвитку ряду т.з. гипофізарних захворювань (Іценко — Кушинга хвороба, діабет нецукровий, передчасне статеве дозрівання і ін.) вирішальне значення мають первинні порушення діяльності гіпоталамуса.
Літ.: Киршенблат Я. Д., Загальна ендокринологія, М., 1965; Гіпоталамічна регуляція передньої частини гіпофіза, пер.(переведення) з англ.(англійський), Будапешт, 1965; Лейтес С. М., Лаптева Н. Н., Нариси по патофізіології обміну речовин і ендокринної системи, М., 1967; Еськин І. А., Основи фізіології ендокринних залоз, М., 1968; Тонких А. Ст, Гипоталамо-гипофізарная область і регуляція фізіологічних функцій організму, М-код.—Л., 1965; Schreiber V., The hypothalamo-hypophysial system, Prague, 1963.
