Ожиріння , надлишкове відкладення в організмі людини жирової тканини унаслідок посиленого живлення при недостатній м'язовій діяльності; захворювання, в основі якого лежить переважання процесів синтезу і накопичення жиру над процесами його розпаду. Один з основних механізмів розвитку О. — порушення координації жирового і вуглеводного обмінів, що приводить до посиленого перетворення вуглеводів на жири. Значну роль в розвитку О. грає спадковість (конституціонально-родинний) чинник: по спадку можуть передаватися патологічна спрямованість обміну речовин або тенденція до більшої величини жирових кліток. Прояву спадкової схильності к О. особливо сприяють переїдання, зловживання вуглеводною їжею (борошняні блюда, цукристі речовини). О. може бути наслідком деяких захворювань центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції (перш за все — гіпоталамічна дисрегуляція), порушень обміну речовин, а також недотримання режиму (загального живлення, рухового), О. зустрічається в будь-якому віці, причому його початок часто відноситься до дитячого віку. У 20 ст значне зростання захворюваності О. зв'язане і з науково-технічним прогресом, наприклад автоматизацією і механізацією багатьох виробничих і побутових процесів і зниженням м'язової активності людей. За даними Усесвітньої організації охорони (1972) здоров'я, близько 30% населення економічно розвинених країн мають вагу, нормальну, що перевищує, на 20% і більш. Середня тривалість життя осіб, страждаючих О., менше норми на 5—10 років. О. виявляється значним збільшенням ваги тіла за рахунок накопичення жиру в підшкірно-жировій клітковині, сальнику, середостінні, навколосерцевій сумці, принирковій капсулі; О. веде до порушенню роботи серця, викликає зміни опорно-рухового апарату, приводить до значного порушення всіх видів обміну речовин (сприяючи розвитку атеросклерозу, цукрового діабету) і раннього старіння організму. Розрізняють декілька мір О.: 1-я — надлишкова вага складає до 29% нормального, 2-я — від 30 до 49%, 3-я—от 50 до 99% і 4-я — вага тіла на 100% і більш перевищує нормальний. Інколи жир відкладається рівномірно, інколи — лише в одній частині тіла: таке місцеве О. називають ліпоматозом . Лікування О. засноване на правильно збалансованою дієті, дотриманні режиму, вживанні лікувального живлення, лікувальної фізкультури, анорексигенних засобів . При ускладнених формах О. застосовують засоби, направлені на усунення причин, що викликали ці ускладнення. Профілактика О. повинна починатися в дитячому віці (правильно збалансоване харчування, фізична активність і т.п.).
Літ.: Лейтес С. М., Патофізіологія жирового обміну, М., 1964 (літ.): Егоров М. Н., Ожиріння, в кн.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, під ред. Е М-коду Тарєєва, т. 8, М., 1965; Лейтес С. М., Лаптева Н. Н., Нариси по патофізіології обміну речовин і ендокринної системи, М., 1967; Предіабет і ожиріння, М., 1973.
