Опік , пошкодження шкіри, слизистої оболонки, а також належних тканин в результаті дії високих температур (термічний О.), хімічних речовин (концентровані кислоти, їдкі луги — хімічний О.), електроструму (електричний О.) і іонізуючого випромінювання (променеві О.). Тягар поразки визначається завглибшки і поширеністю О. В СРСР прийнята (1960) класифікація О., заснована на оцінці глибини патологічних змін тканин: 1-я міра — червоність і набряк; 2-я — утворення міхурів; 3-я — некроз шкіри (сухий або вологий некроз з розплавленням тканин, що омертвіли); 4-я — обвуглювання шкіри і належних тканин (клітковини, фасцій, м'язів, кісті). Площу О. обчислюють різними методами — від простого виміру долонею (вона складає приблизно 1—1,2% поверхонь тіла) до вживання таблиць і формул. Прийнято вважати О. небезпечним для життя, якщо при 1-ій мірі уражено 50% поверхонь тіла, при 2-ій — більше 30%, при 3-ій — близько 30%. При поверхневих (1-ій — 2-ій мірі) О., займаючих більше 20% поверхні тіла, виникає опікова хвороба, в якій розрізняють періоди шоку, гострої токсемії (отруєння організму продуктами тканинного розпаду і мікробними токсинами), септікотоксемії (приєднується нагноєння) і реконвалесценциі (одужання).
Перша допомога: усунення причини О., зігрівання і ін. протишокові заходи, накладення сухих стерильних пов'язок (при обширних опіках — обгортання чистим простирадлом) і транспортування до лікувальної установи.
При О. кислотами швидке з'єднання їх з тканинними білками веде до коагуляційного некрозу з утворенням щільної сухої кірки; перша допомога — рясне промивання проточною водою, потім примочки з 2%-ного содового розчину. Їдкі луги викликають колліквационний некроз, розчиняючи поверхневі шари шкіри і утворюючи м'яку, рихлу кірку; після рясного промивання водою прикладають серветки, змочені розчином слабких кислот —2%-ной оцетовою, боровою або 0,5%-ній лимонною. При опіках стравоходу і шлунку лугами, оцетовою есенцією необхідне рясне пиття молока, води, введення антидотів. При О. очей слід промити їх водою. У всіх випадках необхідно негайно доставити пострадавшего до лікувальної установи.
В стаціонарі вводять протиправцеву сироватку і анатоксин, шкіру довкола О. обробляють спиртом, накладають суху пов'язку. Місцеве лікування О. проводиться закритим (під пов'язкою) методом, із застосуванням антибактеріальних мазей, а в деяких випадках і відкритим способом. При глибоких О. — операція закриття дефекту шкірою (шкірна пластика). Загальне лікування: переливання крові, введення кровозамінників і сироватки опікових реконвалесцентов, антибіотиків, антигістамінних препаратів, вітамінів, киснева терапія. Живлення обпалених має бути висококалорійним, багатим білком. Необхідні дотримання асептики, часта зміна білизни, посилена вентиляція приміщення, профілактика пролежнів і ін. ускладнень.
Літ.: Арьев Т. Я., Опіки і відмороження, Л., 1971.
