Анорексигенні засоби (від греч.(грецький) an — негативна частка і órexis — апетит), група лікарських речовин, пригноблюючих апетит і використовуваних при лікуванні ожиріння. Основні представники А. с.: мефолін і фепранон — синтетичні препарати, схожі по хімічній будові і дії з Фенаміном і фенатіном і адіпозін, що отримується з гіпофіза забійної худоби. Дія А. с. типа (ренаміна пов'язане з їх впливом на центральну нервову систему, особливо на центри головного мозку (гіпоталамус), регулюючі відчуття насичення. Після прийому А. с. швидше настає відчуття насичення, що дає можливість обмежити кількість такою, що приймається пиши і добитися зниження маси тіла. Частково лікувальний ефект цих засобів пов'язаний із загальною стимулюючою дією на організм, що дозволяє хворим пристосуватися до обмеження дієти. Вираженого посилення обміну речовин під впливом цих препаратів не відбувається, проте є дані про регулюючий вплив мефоліна на обмін вуглеводів в осіб, страждаючих ожирінням. Адіпозин сприяє кращому обміну і згоранню жирів.
Мефолін і фепранон можуть збуджувати центральну нервову систему і викликати побічні явища (безсоння, загальне збудження, аритмії і ін.). Приймати їх можна лише по призначенню і під спостереженням лікарки. Основним показанням до застосування А. с. є екзогенне (аліментарне, тобто що настає від прийому великої кількості їжі) ожиріння, але А. с. можна застосовувати також і при інших формах ожиріння. Прийом А. с. слід розглядати лише як один із заходів в загальній системі лікування ожиріння. У початкових стадіях ожиріння застосовувати А. с. не рекомендується. А. с. протипоказані при вагітності, деяких формах гіпертонічної хвороби порушеннях коронарного і мозкового кровообігу, частих нападах стенокардії, інфаркті міокарду, підвищеній нервовій збудливості, епілепсії, психозах, різких порушеннях сну. При тривалому вживанні А. с. групи Фенаміну може виникнути звикання до них.
Літ.: Закусов Ст Ст, Фармакологія, 2 видавництва, М., 1966; Машковський М. Д., Лікарські засоби, 6 видавництво, ч. 1, М., 1967.
