Гербарт, Хербарт (Herbart) Іоганн Фрідріх (4.5.1776, Ольденбург, — 14.8.1841, Геттінген), німецький філософ, психолог і педагог. Освіту здобув в Йенськом університеті. Професор університетів в Геттінгене (з 1805), Кенігсберге (1809—1833), де заснував при університеті педагогічну семінарію з дослідною школою, і знову в Геттінгене (з 1833). Р. протистояв йому.(німецький) класичному ідеалізму послекантовкого періоду — філософії І. Р. Фіхте, Ф. Шеллінга, Р. Гегеля; заперечував творчий і спонтанний характер свідомості. По Р., основою філософії є досвід, а сама вона повинна займатися «обробкою понять досвіду» для їх з'ясування і виправлення. При цьому логіка прагне до ясності понять, розкриваючи їх непридатність для досвіду в разі суперечності (Р. заперечував реальність протиріч), метафізика усуває цю суперечність, а естетика, яка в Р. включає і етику, доповнює поняття визначеннями цінностей. Відштовхуючись від кантівського поняття «Речі в собі» і учення Лейбніца про монадах, Р. затверджував існування т.з. «реалів» — безліч простої і незмінної суті, завдяки різних взаєминам яких виникає область явищ або одиничних речей.
Р. з'явився основоположником т.з. формальної естетики, зазвичай протівополагаємой змістовній естетиці Гегеля. Прекрасне, по Р., полягає у формальних взаєминах симетрії, пропорцій, ритму, гармонії і т.п., які і є джерелом естетичного задоволення. Естетичні ідеї Р. були розвинені Р. Циммерманом і Е. Гансліком.
Психологічні ідеї Р. залишили помітний слід в історії психології. Р. виступив проти учення про здібностях як первинних і нерозкладних духовних силах, оскільки воно не може пояснити «природної історії душі», тобто закономірного формування психічного життя людини. Р. перший спробував побудувати психологію як систематичну науку, яка, по Р., повинна базуватися на метафізиці, досвіді і математиці. Душа є певний реал, що володіє станами, які суть вистави. Рух вистав складає життя душі. Вистави, витиснені з свідомості, зберігають свій вплив на нього. Вони утворюють область несвідомої душевної діяльності (див. Несвідоме ). Кожне нове явище свідомості знаходиться під впливом готівкового запасу неусвідомлюваних вистав, складових т.з. «апперцептивну масу» (див. Апперцепція ). Із співвідношення вистав Р. намагався вивести всі факти психічній діяльності, у тому числі волю, відчуття і т.д. Це додало його ученню крайній інтелектуалізм.
Послідовники Р. (Х. Штейнталь, М. Лацарус) розповсюдили його теорію на пояснення історичного розвитку при розробці етнічної психології. Хоча Р. заперечував застосовність експерименту в психології, його ідеї зробили вплив на творців експериментальної психології — Р. Фехнера, Ст Вундта і ін. Зокрема, Р. підготував поняття про поріг свідомості як таку величину вистави, при якій воно перестає усвідомлюватися. Його погляд на несвідому психіку зіграв роль в підготовці фрейдизму .
Ст А. Костеловський.
Філософські і психологічні переконання Р. зіграли важливу роль в розробці його теорії вчення: філософія вказує цілі виховання, психологія — дороги досягнення цих цілей. Головна мета виховання, по Р., — гармонія волі з етичними ідеалами і виробітку багатобічних інтересів. Дорогами виховання Р. вважав «управління дітьми», що виховує вчення, що розвиває багатобічні інтереси, і власне етичне виховання. Найважливішим дидактичним завданням Р. вважав розвиток довільної уваги.
Р. висунув концепцію чотирьох рівнів вчення, які повинні служити принципами побудови кожного уроку: ясність — відповідна первинному ознайомленню з новим матеріалом при широкому використанні засобів наочності; асоціація — встановлення зв'язків між старими і новими виставами в ході вільної бесіди; система — виділення головного, виведення правив і законів; нарешті, метод — вживання нових знань на практиці в процесі всіляких вправ. Абсолютизація і універсалізація даної схеми приводила послідовників Р. до формалізації процесу вчення. Засоби етичного виховання — схвалення і осуд, відвернення від всього збуджуючого, дотримання правив, вироблення релігійного відчуття упокорювання і залежності від вищих сил. Усвідомлення цих ідей кожною людиною забезпечує безконфліктність соціального життя і непорушність державного пристрою. З етичним вихованням в Р. тісно зв'язано «управління», що полягає в зовнішньому дисциплінуванні дітей, в привчанні їх до порядку. Засоби управління — нагляд, наказ, заборона, загроза, покарання, а також уміння зайняти дитяти.
В педагогічній системі Р. отримав віддзеркалення його політичний консерватизм. Цим пояснюється велика популярність педагогіки Р. в урядових колах багато країн в 19 ст
Соч.: Sämtliche Werke, Bd 1—19, Lpz. — Langensalza, 1882—1912; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Психологія, СП(Збори постанов) Би, 1895; Ізбр. педагогічні вигадування, т. 1, М., 1940.
Літ.: Ярошевський М. Р., Історія психології, М., 1966; Flügel O., Herbarts Lehre und Leben, 2 Aufl., Lpz.,1912; Fritzsch Th., J. F. Herbarts Leben und Lehre, Lpz. — B., 1921; Weiss G., Herbart und seine Schule, Münch., 1928; Zimmer H., Führer durch die deutsche Herbart-literatur. Langensalza, 1910.
