Власний час в теорії відносності, час, вимірюваний годинами в власній системі відліку рухомого тіла, тобто годинами, жорстко пов'язаними з тілом (покояться відносно його і що знаходиться в тому ж місці). Час протікання якого-небудь процесу, вимірюваний спостерігачем поза тілом, в якому відбувається процес, залежить від відносної швидкості спостерігача і тіла. При вимірах далеко від тяжіючих тіл можна користуватися приватною (спеціальною) теорією відносності (див. Відносності теорія ). Якщо виміри виробляються в деякій інерціальній системі відліку («лабораторній системі»), а тіло рухається відносно її з постійною швидкістю u, то проміжок С. ст Dt пов'язаний з проміжком часу D t спостерігача співвідношенням:, де з — швидкість світла у вакуумі; якщо u міняється з часом те для кінцевого інтервалу часу t 1 , t 2 С. ст
За наявності полів тяжіння слід користуватися загальною теорією відносності (див. Тяжіння ). С. ст процесу в полі тяжіння тече тим повільніше з точки зору спостерігача поза полем, чим сильніше гравітаційне поле, тобто чим більше модуль гравітаційного потенціалу j (потенціал j негативний, поза полем вважають j = 0). Для не дуже сильних полів, коли |j|/ з 2 << 1, С. ст Dt по нерухомому годиннику в крапці з потенціалом j зв'язано з часом Dt нерухомого спостерігача поза полем співвідношенням: Dt = (1 — |j|/ з 2 )/d t .
Як видно з формул, С. ст завжди менше часу, виміряного в будь-якій ін. системі відліку.
