Бюджетна статистика, складова частина статистики життєвого рівня населення, що характеризує рівень і джерела доходів сім'ї, витрати по їх призначенню, забезпеченість сім'ї житлом і предметами культури і побуту, склад сім'ї, зайнятість і освіту її членів і ін. Виявляє міру задоволення матеріальних і духовних потреб сім'ї, розкриває залежність вжитку від рівня доходів, складу сім'ї і ін. соціально-економічних ознак. Джерелами статистичної інформації по життєвому рівню населення СРСР в цілому, а також по класовому складу (робітники, службовці, колгоспники) є державна звітність і переписи. Джерелом же диференційованої інформації про життєвий рівень різних суспільних груп населення служить Би. с. Її завдання: збір, розробка і аналіз даних про життєвий рівень робітників промисловості, службовців, інженерно-технічних працівників, колгоспників, робітників радгоспів і ін. Досить повну і достовірну статистичну інформацію про життєвий рівень отримують в результаті вибіркових обстежень родинних бюджетів (див. Бюджетні обстеження ).
Аналіз статистичної інформації про родинні бюджети розкриває закономірності вжитки, що враховуються при планеруванні розвитку народного господарства і підвищення добробуту всіх верств населення. Дані Б. с. використовуються також при численні національного доходу країни і його розподілі по групах населення, при розрахунку реальних доходів трудящих, складанні балансів трудових ресурсів, балансів продуктів сільського господарства і в ін. економічних розрахунках. Би. с. в СРСР користується вибірковим методом. Для аналізу інформації про родинні бюджети і виявлення закономірностей підйому життєвого рівня використовується метод угрупувань сімей по соціально-економічним ознакам (суспільна група населення, адміністративний район країни, дохід на сім'ю і на члена сім'ї, зарплата глави сім'ї, розмір і склад сім'ї по числу працюючих осіб і числу утриманців, доля різних джерел в родинному доході і Ін.), середні величини і індекси, а також теорія вірогідності і математична статистика (кореляційне числення, дисперсійний аналіз і так далі). Великий внесок у розвиток теорії і практики Б. с. в 19—20 вв.(століття) внесли вітчизняні учені Д. П. Журавський, П. П. Семенов-Тян-Шанський, Ф. А. Щербина, А. М. Стопані, С. Р. Струмілін, Ст С. Немчинов і ін. (див. Земська статистика ).
Би. с. в капіталістичних країнах, знаходячись на службі панівного класу, різко перебільшує доходи трудящих і зменшує доходи підприємців. Застосовуються не строго наукові методи збору статистичній інформації про родинні бюджети (для обстеження відбирається забезпеченіша група населення) і способи обробки даних (числення огульних середніх по совокупностям сімей, що відносяться до соціально різнорідних груп населення). Буржуазні статистики намагаються довести зміну природи капіталізму, зробити виводи про неіснуюче «вирівнювання доходів населення» (див. Диференціація доходів населення ).
Дані офіційної Б. с. в капіталістичних країнах, як правило, тенденційність освітлюють зміну добробуту трудящих. Обчислювані буржуазними статистиками індекси за даними бюджетних обстежень незрідка спростовуються розрахунками прогресивних профспілок і ін. організацій. Наприклад, по розрахунках міністерства праці Великобританії, заснованих на інформації Б. с., індекс вартості життя в країні в 1968 дорівнював 278 (до 1938—100), а по розрахунках Лондонської і Кембріджської економічної служби — 364 (тобто був вище на 86%), хоча і останній далеко не точно характеризував дійсне зниження життєвого рівня трудящих країни, що сталося у зв'язку з неодноразовим підвищенням цін на товари народного вжитку.
Би. с. в СРСР свідчить про систематичне зростання матеріального і культурного рівня всіх суспільних груп населення. З 1940 по 1968 вироблений національний дохід країни зріс в 7,5 разу; при цьому біля його прямує до фонду вжитку трудящих. Реальні доходи на душу населення за цей період виросли приблизно в 3,6 разу. Значною мірою це зростання забезпечувалося розширенням суспільних фондів вжитку. Виплати і пільги з цих фондів складають більше 30% бюджету сім'ї робітника і службовця. Зростання доходів населення дозволяє систематично збільшувати родинні витрати на товари народного вжитку. За даними Б. с. Радянського Союзу, витрати робітників промисловості і колгоспників на покупку товарів зросли в 1969 в порівнянні з 1940 (відповідно): одяг в 5 і 6,3 разу, меблів і господарських товарів в 8,9 і 9,7 разу, мотоциклів і велосипедів в 20,3 і 27,8 разу. За той же період збільшилося і вжиток ними м'ясопродуктів в 3 і 2,2 разу, рибопродуктів в 2,6 разу і 6 разів, молока і молочних продуктів в 3,1 і 1,8 разу і яєць в 3,4 і 3,6 разу, а вжиток хлібних продуктів скоротився на 33% і 14%. Витрати на житлові і комунальні послуги в бюджеті сім'ї гір.(міський) жителя не перевищують 4% загальної витрати.
Літ.: Курс економічної статистики, 4 видавництва, під ред. А. І. Петрова, М., 1956; Загальна теорія статистики, 2 видавництва, перераб., під ред. Т. І. Козлова, М., 1967; Струмілін С. Р., Статістіко-економічні нариси, М., 1958; Матюха І. Я., Статистика бюджетів населення, М., 1967.
