Ареніус (Arrhenius) Сванте Август (19.2.1859, маєток Вейк, поблизу Упсали, — 2.10.1927, Стокгольм), шведський фізико-хімік, член Шведської АН(Академія наук) (1901), почесний член академій і суспільств багатьох країн, у тому числі АН(Академія наук) СРСР (1926), почесний доктор університетів в Кембріджі, Оксфорді, Бірмінгемі і ін. Автор теорії електролітичній дисоціації , яка належить до найбільших узагальнень хімії 19 ст Закінчив Упсальський університет, з 1882 працював у Фізичному інституті АН(Академія наук) в Стокгольмі, з 1895 професор Стокгольмського університету, з 1905 директор Нобелівського інституту. Почавши з 1882 вивчення електропровідності розбавлених водних розчинів кислот і інших електролітів, А. у 1887 прийшов до виводу, що молекули їх при розчиненні розпадаються на електрично заряджені частки — іони. Теорія електролітичної дисоціації пояснила зв'язок між явищами, що стояли, здавалося б, далеко один від одного, наприклад між електричною провідністю і реакційною здатністю електролітів. Вона послужила основою для подальших робіт в області розчинів Ст Оствальда, Я. Вант-Гоффа і ін. Оскільки розчини широко поширені в природі і займають важливе місце в практичній діяльності, відкриття А. допомогло пояснити складні питання не лише в області фізики і хімії, але і біології, геології і ін. Проте теорія А. не враховувала всієї складності взаємодії розчинених часток один з одним і з розчинником; її кількісні виводи виправдовувалися лише для сильно розбавлених водних розчинів. Подальше вивчення концентрованих розчинів сильних електролітів і неводних розчинів привело до створення сучасного учення про розчинах, яке не виключає теорію А., а розширює і доповнює її новими узагальненнями. А. належать важливі відкриття в області вчення про швидкості хімічних реакцій> (див. Кінетика хімічна ), їм дано рівняння, що зв'язує швидкість реакції з температурою (рівняння Ареніуса, 1889).
А. займався дослідженнями по астрономії і астрофізиці (температури планет, теорія сонячної корони, освіта і еволюція небесних світил і ін.), по додатку физико-хімічних законів до біологічних процесів. Гіпотеза А. про вічність живої речовини і про перенесення зародкового життя з однієї планети на іншу була помилковою. Нобелівська премія (1903).
Соч.: Recherches sur la conductibilité galvanique des électrolytes, Stockh., 1884; Quantitative laws in biological chemistry, L., 1915; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сучасна теорія складу електролітичних розчинів, СП(Збори постанов) Би, 1890: Теорії хімії, СП(Збори постанов) Би, 1907; Од., 1912.
Літ.: Солов'їв Ю. І., Фігуровський Н. А., Сванте Арреніус [1859—1927], М., 1959.
