Арріан (Arrianys) Флавій (між 95—175), старогрецький історик і письменник. Народився в Никомедії (М. Азія). Вчився в Греції у філософа-стоїка Епіктета. Займав ряд державних посад (у 121—124 був консулом) в Римі. Близько 131—137 намісник Каппадокиі. А. належать вигадування на філосфоськие, історичні, військові, географічні і інші теми. Найбільш коштовний «Анабасис Олександра», що дійшов до нас, в 7 кн. (русявий. пер.(переведення), 1962) — найважливіше джерело по історії походів Александра Македонського . У нім А. використовував праці соратників Олександра: Птолемея Лагида, Арістобула, а також першоджерела — листи Олександра і придворний щоденник. Головна увага А. приділяв військовим подіям і опису географічних умов. З інших сочинєїй на історичні і географічні теми дійшли до нас: «Індія» (русявий. пер.(переведення), «Вісник древньої історії», 1940 № 2); «Об'їзд Евксинського Понта» (русявий. пер.(переведення), «Вісник древньої історії», 1948 №1). З філософських вигадувань збереглися «Спогади про Епіктете» і «Керівництво», в яких автор виклав вчення Епіктета, а також два трактати про військову справу і трактат про полювання. Від останніх робіт А. збереглися лише назви або фрагменти, головним чином у виписках константинопольського патріарха 9 ст Фотія (серед них «Поділа після Олександра», «Історія Парфії» «Історія аланов», «Історія Віфінії» і ін.).
Ізд.: Flavii Arriani quae exstant omnia, ed. A. G. Roos, v 1—2, Lpz., 1907—28.
