Вант-Гофф (van''t Hoff) Якоб Хендрік (30.8.1852, Роттердам, — 1.3.1911, Берлін), голландський хімік, один із засновників сучасної фізичної хімії і стереохімії. У 1871 закінчив Політехнічну школу в Делфте, після чого працював в Лейдене, Бонні (в А. Кекуле) і Парижі (в А. Вюрца). У 1874 захистив в університеті Утрехтськом докторську дисертацію. З 1876 доцент Ветеринарної школи в Утрехте, а з 1878 професор хімії, мінералогії і геології Амстердамського університету. З 1896 професор Берлінського університету і член Прусської АН(Академія наук). З 1895 іноземний член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук).
В 1874—75 Ст вперше виклав теорію просторового розташування атомів в молекулах органічних сполук, лежачу в основі сучасною стереохімії . Їм були створені або значно розширені: хімічна кінетика, термодинаміка хімічних реакцій, теорія розбавлених розчинів і учення про равновесиях у водно-сольових системах. Грунтуючись на дослідженнях Н. А. Меншуткина, Ст встановило, що швидкість реакції, у випадку якщо перетворення випробовує лише одна молекула, пропорційна концентрації реагуючої речовини, а у випадку якщо в реакції беруть участь 2 або 3 молекули, — твору їх концентрацій. Ст належить одне з основних рівнянь хімічної термодинаміки, яке виражає залежність константи рівноваги від температури реакції і показує, що ця залежність визначається тепловим ефектом реакції. Він вивів формулу, що виражає константу рівноваги через зміну вільній енергії (енергії Гіббса). Тим самим закон мас, що діють, для хімічної рівноваги отримав термодинамічне обгрунтування.
В 1885—89 з'явилися роботи Ст, присвячені розбавленим розчинам. Він зв'язав воєдино спостереження, що відносяться до осмотичному тиску, тиску пари над розчином, залежності точки замерзання і точки кипіння розчинів від концентрації. Їм було встановлено, що осмотичний тиск дорівнює тиску, який виробляв би розчинену речовину, знаходячись в газоподібному стані при тій же температурі в об'ємі, рівному об'єму розчину. Проте виявилось, що електроліти чинять вищий осмотичний тиск, ніж можна чекати на основі їх молекулярної маси Для обліку цього Ст ввів в газову формулу емпіричний коефіцієнт i . Згодом С. Ареніус прийшов до виводу, що коефіцієнт i вказує на міру дисоціації розчиненої речовини. У 1890 Ст розповсюдив свої уявлення про розчини також і на тверді тіла, ввівши нове поняття — тверді розчини . Майже одночасно з роботами по розбавлених розчинах Ст разом зі своїми учнями почав ряд досліджень насичених сольових розчинів.
Ці найбільш обширні експериментальні роботи мали на меті з'ясувати умови освіти і використання стасфуртських соляних відкладень.
Встановлені Ст закономірності, експериментальні методи дослідження і застосовані їм аналітичні, термодинамічні і геометричні принципи зіграли велику роль у подальшому розвитку хімії. Нобелівська премія (1901).
Соч.: Ansichten über die organische Chemie, Bd 1—2, Braunschweig, 1878—81; Vorlesungen über theoretische und physikalische Chemie, 2 Aufl., Н. 1—3, Braunschweig, 1901—1903; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Хімічна рівновага в системах газів і розведених розчинів, М., 1902; Про теорію розчинів. Рига. 1903: Вісім лекцій з фізіч. хімії, Рига, 1903; Розташування атомів в просторі, пер.(переведення) з йому.(німецький), під ред. Н. Д. Зелінського, М., 1911; Нариси по хімічній динаміці, під ред. і зі вступить. ст. акад.(академік) Н. Н. Семенова і з біографіч. нарисом М. А. Блоха, Л., 1936.
Літ.: Нові ідеї в хімії. Сб. 1 — Стереохімія, хімічна механіка, розчини, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1914; Бліх М. А., Життя і творчість Вант-Гоффа, П., 1923; Пам'яті Вант-Гоффа, «Успіхи хімії», 1937, т. 6 ст 1; Cohen Е., Jacobus Henricus van''t Hoff, Sein Leben und Wirken, Lpz., 1912.
