Анакреонтична поезія, легка життєрадісна лірика, поширена в європейських літературах Відродження і Освіти . Зразком А. п. служив позднегречеський збірка віршів «Анакреонтіка», створених в наслідування Анакреонту і пізніше помилково йому приписаних. Земні радощі, вино, любов, інколи і політичне вільнодумство — основні теми А. п. Анакреонтичні вірші в Росії писали М. Ст Ломиносів, Р. Р. Державін, До. Н. Батюшков, А. С. Пушкин і др.; у Франції — поети «Плеяди», А. Шенье, Вольтер, Е. Д. Парубки, П. Же. Беранже.
Ізд.: Carmina anacreontea, ed. С. Preisendanz, Lipsiae, 1912.
Літ.: Історія грецької літератури, під ред. С. І. Собольовського [і ін.], т. 1, М.— Л., 1946.
