Анаксагор (Anaxagóras) з Клазомен в Малій Азії (близько 500 — 428 до н.е.(наша ера)), старогрецький філософ. Вперше професійно викладав філософію в Афінах; звинувачений в безбожнику, переїхав в Лампсак, де заснував свою філософську школу. Разом з Емпедоклом і атомістамі висунув натурфілософськоє вчення про незруйновні елементи — «насіння речей» (пізніше за них назвали гомеомеріямі), які він мислив безконечними за якістю і кількості. Кожен з елементів також складається з безконечної кількості дрібніших часток, частини яких еквівалентні цілому. Виходячи з принципу «все у всьому», А. пояснював всяке руйнування роз'єднанням на незруйновні елементи, а всяке виникнення з'єднанням якостей, розсипаних по всіх елементах. Рушійним принципом світового порядку є розум (нус ) організуючий елементи. А. займався математикою і астрономією, а також проблемами перспективи при розмальовуванні декорацій в театрі.
Соч.: [фрагменти], у кн.: Маковельський А., Досократіки, ч. 3, Казань, 1919, с. 104—61; у кн.: Античні філософи. [Свідоцтва, фрагменти і тексти], До., 1955; D iels H., Die Fragmente der Vorsokratiker..., 5 Aufl., Bd 2, Ст, 1935, S. 5—44.
Літ.: Асмус В. Ф. Історія античною філософії, М., 1965, с. 59—79; Cleve F. М., The philosophy of Anaxagoras, N. Y., 1949.
