«Плеяда» («Pléiade»), французька поетична школа епохи Відродження, названа на честь групи з семи александрійських поетів 3 ст до н.е.(наша ера) Сформувалася до 1549. У «П.» входили П. де Ронсар, Же. Дю Белі, Же. А. де Бапф, Е. Жодель, Р. Белло, Ж. Дора і П. де Тіар. «П. » освоїла жанри оди, сонета, елегії, еклоги, комедії і трагедії, закликала до створення національної епіки, відстоювала суспільне призначення поезії, боролася за збагачення мовних засобів. Поети «П.» розвивали цивільні мотиви, тему природи, любовну лірику. У їх пізній творчості поступово проступають межі класицизму і бароко.
Публ.: La Pléiade française, publ. par Ch. Martv-laveaux, v. 1—19, Appendice, v. 1—2, P., 1886—98; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Поети французького Возрожденія, Л., 1938.
Літ.: Історія французької літератури, т. 1, М-код.—Л., 1946, с. 269—303; Clements R.-J., Critical theory and practice of the Pléiade, Camb., 1942; Chamard H., Histoire de la Pléiade, nouv. éd., v. 1—5, P., 1961—63; Castor G., Pléiade poetics, Camb., 1964; Lumieres de la Pléiade. P., 1966.
