Аксельрод (псевдонім — Ортодокс) Любов Ісааківна (1868 — 5.2.1946), російський філософ і літературознавець. З 1884 в революційному русі. У 1887—1906 жила в еміграції, де в 1892 увійшла до марксистської групи «Звільнення купа». У 1900 закінчила університет Берна. Услід за Р. Ст Плехановим А. захищала матеріалістичне розуміння історії, виступала проти «економізму», теорії пізнання неокантіанства (збірка «Філософські нариси. Відповідь філософським критикам історичного матеріалізму», 1906), емпіріокритицизму (збірка «Проти ідеалізму. Критика деякого ідеалістичного перебігу філософської думки», 1922). При викладі марксистській філософії А. робила поступки агностицизму і релятивізму, допускала помилки у дусі теорії ієрогліфів; виступала з критикою книги В. І. Леніна «Матеріалізм і емпіріокритицизм» . У 1903 прилучилася до меншовиків. У 1917 А. член меншовицького ЦК, член плехановськой групи «Єдність». У 1921—23 викладала в інституті червоної професури, пізніше працювала в інституті наукової філософії Росії, асоціації науково-дослідних інститутів АН(Академія наук) СРСР (РАНІОН) і в Державній академії художніх наук.
В 20-х .гг. А. — представник групи «механістов» . Останніми роками життю займалася соціологічними проблемами мистецтва.
Соч.: Карл Маркс як філософ, X., 1924; Критика основ бурж.(буржуазний) суспільствознавства і матеріалістичне розуміння історії, вип. 1, Іваново-Вознесенськ, 1924; Етюди і спогади, Л., 1925; Лев Толстой, 2 видавництва, [М.], 1928; Ідеалістична діалектика Гегеля і матеріалістична діалектика Маркса, М. — Л., 1934.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 341 — 44; т. 26, с. 88 — 89; т. 46, с. 321 — 22; Любов Ісааківна Аксельрод. До Xxv-летію науково-літературної діяльності, М., 1926 (є бібл.); Асмус Ст Ф., Л. І. Аксельрод і філософія, «Під прапором марксизму», 1928 № 9 — 10; Деборін А., Ревізіонізм під маскою ортодоксії, там же, 1927 № 9 і 12; 1928 № 1; Історія філософії, т. 6, кн. 1, М-код.,1965, с. 78, 141, 417, 437, 440.
