Аксельрод Павло Борисович (1850 — 1928, Берлін), один з лідерів меншовиків. Вчився в Київському університеті. У 70-і рр. — народник (спочатку бакуніст, а з розколом в 1879 «Земель і волю» — чернопеределец). З 1883 член марксистської групи «Звільнення праці». З 1900 один з редакторів «Іскри» і «Зорі». У 1883 — 1903, пропагуючи марксизм, написав ряд робіт, в яких виявилася ідеалізація буржуазної демократії і парламентської діяльності західноєвропейських. соціал-демократичних партій. З 2-го з'їзду РСДРП(1903) один з ідеологів меншовизму, ворог більшовиків. У 1905 висунув антимарксистську ідею т.з. «робочого з'їзду». На 4-м-коді Об'єднувальному з'їзді РСДРП (1906) виступив з опортуністичною ідеєю політичної співпраці пролетаріату з буржуазією. У роки реакції ідейний вождь ліквідаторів ; під час 1-ої світової війни — социал-шовініст. У 1917 член виконкому ради Петрограду, активно підтримував буржуазний Тимчасовий уряд. Після Жовтневої революції — емігрант. Один з лідерів 2-го Інтернаціоналу, прибічник реформізму, противник Радянської влади, аж до заклику до озброєної інтервенції.
