Адаптація фізіологічна, сукупність фізіологічних реакцій, лежача в основі пристосування організму до зміни навколишніх умов і направлена до збереження відносної постійності його внутрішнього середовища, — гомеостазу . В результаті А. ф. підвищується стійкість організму до холоду, тепла, недоліку кисню, змінам барометричного тиску і ін. чинникам. Вивчення А. ф. має велике значення для розуміння процесів саморегуляції організму, його взаємодії з довкіллям. Великий практичний інтерес отримали дослідження А. ф. у зв'язку з польотами людини в космос (див. Космічна біологія ). Реакції, якими організм відповідає на роздратування значної інтенсивності, мають загальні неспецифічні межі і називається адаптаційним синдромом . Процес А. ф. до незвичайних, екстремальних (крайнім) умов проходіт декілька стадій або фаз: спочатку переважають явища декомпенсації (порушення функцій), потім неповного пристосування — активний пошук організмом стійких станів, відповідних новим умовам середовища, і, нарешті, фаза відносно стійкого пристосування. Це добре просліджується, наприклад, при А. ф. до висоти. Зміни умов в цьому випадку комплексні, але найбільшу роль грає недостатність парціального тиску кисню (див. Гіпоксія ) у зв'язку із загальним пониженням барометричного тиску. При підйомі на висоту спостерігаються запаморочення, порушення зорового і слухового сприйняття, задишка і ін. явища, характерні для висотній хворобі . Поступово в результаті А. ф. явища декомпенсації стихають і виникає пристосованість до цих незвичайних умов: збільшується кількість еритроцитів (у людини з 4—5 до 8 млн. в 1 мм ), зростає здатність гемоглобіну зв'язувати кисень, посилюється легенева вентиляція, нормалізуються сердечна діяльність, стан нервової системи і так далі
Зрушення, що відбуваються в організмі в процесі А. ф., стосуються всіх рівнів організму — від субклеточно-молекулярного до цілісного організму. Значну роль в А. ф. грає тренування як до дії кожного даного чинника, так і до зміни середовища взагалі. Так, тренування до висотних умов, до дій прискорень і тому подібне допомагає космонавтам переносити перевантаження в космічному польоті; треновані спортсмени краще справляються з новими скрутними умовами, у тому числі з вимушеною нерухомістю і ін.
Величезне значення в А. ф. мають реактивність організму, його початкове функціональний стан (вік, тренованість і ін.), залежно від них змінюються і у відповідь реакції організму на різні дії. У процесі А. ф. виявляється пластичність нервової системи, що дозволяє організму відновлювати контакт і рівновагу з умовами середовища, що змінилися.
Під впливом повторних і відносно тривалих екстремальних дій, сумісних з нормальною життєдіяльністю, виникає адаптивна перебудова функцій, яка розсовує кордони існування організму. Проте коливання умов середовища, в яких може відбуватися А. ф., мають певні межі, характерні для кожного виду (див. Стенобіонти і Еврибіонти ), а також для кожного даного організму. Механізми, що розкривають процес А. ф., дозволяють до певної міри зрозуміти і явища пристосування організмів в ході еволюції (див. Адаптація ). Повернення організму після А. ф. до вихідного стану називається дезадаптацією.
Велике біологічне значення має А. ф. аналізаторів (називають інколи адаптацією рецепторів або органів чуття) до дії специфічних подразників, наприклад зорового аналізатора — до світла або темноти, слухового — до звуку, шкірного аналізатора — до механічних і температурних подразників, вестибулярного апарату — до обертального руху. А. ф. аналізаторів пов'язана із зміною чутливості периферично сприймаючих утворень — рецепторів і з процесами, що відбуваються в центральній нервовій системі. Так, світлова адаптація, що викликається перебуванням на яскравому світлу, веде до пониження чутливості ока до світла, темновая адаптація навпаки, — до її підвищення. У темноті чутливість ока до світла підвищується протягом години в багато тисяч разів, що пов'язане як з відновленням зорових пігментів, так і із змінами в нервових елементах і нервових клітинах кори головного мозку (див. Зір ). А. ф. у слуховому аналізаторі виражається в підвищенні порогу роздратування під впливом звуку великої сили. Явище поступової зміни чутливості, т. е. А. ф., спостерігається і при діях на шкіру холодом, теплом і ін. Велике значення в цьому процесі має і швидкість наростання інтенсивності подразника (див. Акомодація фізіологічна).
Літ.: Барбашева З. І., Акліматизація до гіпоксії і її фізіологічні механізми, М. — Л., 1960; Слонім А. Д., Про фізіологічні механізми природних адаптацій тварин і людини, М. — Л., 1964; Тіхоміров І. І., Нариси по фізіології людини в екстремальних умовах, М., 1965; Парін Ст Ст, Дороги розвитку космічної фізіології, «Космічна біологія і медицина», 1968 № 1.
