Адаптаційний синдром
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Адаптаційний синдром

Адаптаційний синдром, загальний адаптаційний синдром, сукупність загальних захисних реакцій, що виникають в організмі тварин і людини при дії значних по силі і тривалості зовнішніх і внутрішніх подразників; ці реакції сприяють відновленню порушеної рівноваги і направлені на підтримку постійності внутрішній середовища організму — гомеостазу . Поняття А. с. висунув канадський учений Г. Селье (1936). Чинники, що викликають розвиток А. с. (інфекція, різкі зміни температури, фізична і психічна травма, велике м'язове навантаження, крововтрата, іонізуюче випромінювання, багато фармакологічних дій і ін.), звані стрессорамі, а стан організму, що розвивається при їх дії, — стресом (від англійського stress — напруга). Основні ознаки А. с. — збільшення кори надниркових і посилення їх секреторної активності, зменшення вілочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, зміна складу крові (лейкоцитоз, лімфопенія, еозинопенія), порушення обміну речовин (з переважанням процесів розпаду), що веде до схуднення, падіння кров'яного тиску і ін. Розвиток А. с. проходіт 2 або 3 стадії, 1-я — стадія тривоги, продовжується від 6 до 48 годин і ділиться на фази шоку і протівошока; на цій стадії посилюються вироблення і вступ в кров гормонів надниркових — глюкокортикоїдів і адреналіну, організм перебудовується, пристосовується до скрутних умов, 2-я — стадія резистентності, коли стійкість організму до різних дій підвищена; до кінця цієї стадії стан організму нормалізується і відбувається одужання. Якщо дія подразників велика по силі і тривалості, то настає 3-я стадія — стадія виснаження, яка може завершитися загибеллю організму. Початковою ланкою пристосування організму до незвичайних умов служать рефлекторні процеси (захисні, сосудодвігательниє і ін. рефлекси); потім включаються гуморальні (що поступають з кров'ю, лімфою і ін.) подразники (адреналін, гістамін, продукти розпаду пошкоджених тканин). Все це веде до включення механізмів, що забезпечують пристосовну реакцію організму, в першу чергу ретикулярній формації мозку і системи гіпоталамус — гіпофіз — надниркові. Клітки гіпоталамуса виробляють вивільняючий чинник, під дією якого збільшуються освіта і виділення гіпофізом в кров адренокортикотропного гормону, стимулюючого діяльність кори надниркових (вироблення глюкокортикоїдів). Одночасно в реакцію залучаються і ін. гуморальні і нервові механізми і нервова система в цілому. Див. також Адаптація фізіологічна .

загрузка...

  Літ.: Горизонтів П. Д., Роль гормонів загалом адаптаційному синдромі і хворобі адаптації, «Клініч. медицина», 1956, т. 34 №7; Селье Р., Нариси про адаптаційний синдром, пер.(переведення) з англійського, М., 1960; Лішшак До., Ендреци Е., Нейроендокрінная регуляція адаптаційної діяльності, [пер. з венг.(угорський)], Будапешт, 1967.

  П. Д. Горизонтів, Р. Л. Шрейберг.