Глюкокортикоїди , гормони, що виділяються корою надниркових людини і хребетних тварин. Р. відносяться до стероїдів, характеризуються наявністю групи HO— або Про = З при 11-м-коді і 17-м-коді атомах вуглецю. Утворення Р. стимулює адренокортикотропний гормон, що виділяється гіпофізом. Основні Г.: гідрокортизон (кортизол) і кортизон . Р. надають вплив на вуглеводний, жировий і білковий обмін, вони сприяють утворенню глюкози і синтезу глікогену з білків в печінці (глюконеогенез), гальмують біосинтез високомолекулярних жирних кислот. Відсутність Р. знижує опірність організму. При дії несприятливих чинників (травма, крововтрата інфекційні захворювання і деякі ін. стану напруги — стресу) виділення Р. посилюється (див. Адаптаційний синдром ). Р. знижують проникність капілярів і уповільнюють розвиток алергічного запалення (див. Алергія ). Р. і ряд їх синтетичних аналогів (Преднізон, преднізолон, дексаметазон і ін.) застосовують в медицині як протизапальні і протиалергічні засоби, т.к. Г. гальмують синтез білка і підсилюють його розпад. Тривале їх введення протипоказане, т.к. в організмі розвивається негативний азотистий баланс, сповільнюється загоєння ран, виразок і др.; у дітей спостерігається затримка розвитку і зупинка зростання. Ряд Р. і їх синтетичних похідних володіють в деякій мірі властивостями мінералокортикоїдів : викликають затримку натрію в тканинах, гіпокаліємію.
Літ.: Юдаєв Н. А., Властивості, функції і обмін стероїдних гормонів кори надниркових, в кн.: Хімічні основи процесів життєдіяльності, М., 1962; Берзін Т., Біохімія гормонів, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1964; Лейтес С. М. і Лаптева Н. Н., Нариси по патофізіології обміну речовин і ендокринної системи, М., 1967.
