Гіпоксія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гіпоксія

Гіпоксія (від гипо... і лат.(латинський) oxygenium — кисень), кисневе голодування, киснева недостатність, пониження вмісту кисню в тканинах. Патологічний стан, що виникає при Р., обумовлюється тим, що вступ кисню до тканин (при зниженні його вмісту в крові — гіпоксемії) або здатність тканин використовувати кисень виявляється нижчим, ніж їх потреба в йому. Внаслідок цього в життєво важливих органах розвиваються необоротні зміни. Найбільш чутливі до кисневої недостатності центральна нервова система, м'яз серця, тканини нирок, печінки. Розрізняють наступні форми станів гіпоксій (по класифікації 1949, прийнятою на конференції з Р. в Києві): гіпоксія Р. — форма кисневої недостатності, обумовлена зниженням вмісту кисню у вдихуваному повітрі, наприклад при підйомі на висоту (див. Висотна хвороба ); при скруті проникнення кисню в кров з органів дихання унаслідок їх захворювань і порушення провідності дихальних доріг; при розладі дихання . Гемічеськая Р., що виникає при зменшенні кількості гемоглобіну, здатного приєднати кисень (зменшенні кисневої ємкості крові), розвивається при крововтратах отруєнні окислом вуглецю, при радіаційних діях. Циркуляторна Р. спостерігається при порушеннях кровообігу, що призводять до зниження кількості крові, що притікає до тканин в одиницю часу. Тканинна Р. — форма, пов'язана із змінами активності дихальних ферментів, унаслідок чого тканини не можуть використовувати кисень, що міститься в крові, що омиває їх (розвивається при порушеннях обміну вітамінів, при отруєннях деякими отрутами, наприклад ціанидами).

  Залежно від швидкості наростання Р. розрізняють гостру і хронічну Г. Прі гострою Р. в першу чергу страждає функція вищих відділів центральної нервової системи, а при хронічних — функція серцево-судинної системи, дихання, системи крові. Стійкість к Г. може бути підвищена тренуванням в барокамері або в умовах гірського клімату. При цьому в організмі виробляється ряд пристосовних механізмів (рефлекторне посилення дихання, кровообіги збільшення числа еритроцитів за рахунок виходу їх з кров'яних депо, збільшення вмісту гемоглобіну в еритроцитах і т.п.), поліпшуючих самопочуття і що підвищують працездатність в умовах недоліку кисню. Встановлено, що з підвищенням стійкості організму до якого-небудь шкідливого чинника підвищується опірність до ін. несприятливим впливам. Так, з підвищенням стійкості організму до гострої Р. підвищується стійкість до дії прискорень, іонізуючих випромінювань, тепловим діям, великим фізичним навантаженням і ін.

  Літ.: Барбашова З. І., Акліматизація до гіпоксії і її фізіологічні механізми, М. — Л., I960; Петров І. Р., Кисневе голодування головного мозку, [Л.], 1949.

  Н. А. Агаджанян.