«Самозародження сюжетів теорія» , антропологічна, або етнографічна теорія, напрям в фольклоризму, що виникло в Англії в 60-і рр. 19 ст, поширене в світовій науці до початку 20 ч. Основоположники «З. с. т.» — Е. Б. Тайлор і А. Ланг, найбільші представники: Е. С. Хартленд, Дж. Дж. Фрейзер, А. Б. і Л. Би. Гомм, Р. Р. Маретт (Англія), Ст Манхардт, Р. Узенер, Е. Роде, А. Дітеріх (Німеччина), С. Рейнак, Е. Дюркгейм (Франція), Ф. Боас (США) і ін. (деякі з цих учених відійшли згодом від «З. с. т.» і стали основоположниками інших шкіл: Дюркгейм — соціологічною, Боас —діффузіонізма ). У Росії «З. с. т.» надала дію на Н. Ф. Сумцова, А. І. Кирпічникова і ін., особливо — на А. Н. Веселовського, що в той же час критично сприйняв деякі її положення.
Схожі явища в міфології і фольклорі різних народів і рас (типи, мотиви, сюжети) «З. с. т.» пояснювала спільністю психічних законів і закономірностей духовної творчості для всього людства. Цю спільність вона виводила з «тотожності людської природи» (Тайлор), тобто лише з антропологічної суті людини; ряд її представників брали до уваги також схожість умов побуту різних народів і племен, унаслідок чого вона інколи формулювалася як «теорія побутового психологічного самозародження» (Веселовський); проте далі визнання «побутових основ» фольклору вони не йшли. Знаменуючи розвиток фольклоризму в порівнянні з попередніми їй теоріями (міфологічною школою, міграційною теорією ), «З. с. т. « ще не давала науково-матеріалістичного пояснення генезису і розвитку схожих явищ у фольклорі, обумовлених перш за все схожістю і спільністю суспільних стосунків (див. Порівняльно-історичне літературознавство ). «З. с. т.» ввела у фольклоризм поняття «пережитків» (survivals), позначивши їм елементи «первісної культури» (побутові і релігійні стосунки, забобони і т. п.), успадковані «цивілізованими» націями і що збереглися в сучасній культурі. Деякі її представники (А. Ланг) зводили до «пережитків» суть фольклору, що частенько вело до його архаїзації. У розумінні історії фольклору прибічники «З. с. т.» були еволюціоністами. Багатство фактів, що вводяться в науку, широта зіставлень, наукова критика джерел і об'єктивність виводів, характерні для багатьох праць представників «З. с. т.», дозволяють рахувати її одним з вищих досягнень домарксистського фольклоризму і зберігають значення для сучасної науки.
«З. с. т.» представляє також інтерес для істориків міфології і релігії (розроблені гіпотези про анімізм, тотемізм, магії і ін.).
Ряд радянських учених рахує поняття «З. с. т.» неправомочним як назва цілого напряму або школи; воно допустиме лише для умовного позначення точки зору (установки) вчених самих різних шкіл, яка протиставляє міграційній теорії самостійне зародження схожих сюжетів у різних народів. Зокрема, таку точку зору вперше докладно обгрунтувала англійська антропологічна школа (Тайлор, Ланг і ін.), хоча і для неї вона залишається лише одним з моментів (аспектів) багатогранного учення.
Літ.: Веселовський А. Н., Собр. соч.(вигадування), т. 16, М. — Л., 1938, с. 212—30; його ж, Історична поетика, Л., 1940, с. 512—515; Азадовський М. До., Історія російського фольклоризму, т. 2, М., 1963; Коккьяра Дж., Історія фольклоризму в Європі, пер.(переведення) з італ.(італійський), М., 1960; Lowie R, H., The history of ethnological theory, L., 1937.
