Самойло Олександр Олександрович [23.10 (4.11) .1869, Москва, — 8.11.1963, Москва], радянський воєначальник, генерал-лейтенант авіації (1940), професор (1943). Член КПРС з 1944. Народився в сім'ї військової лікарки. Закінчив Алексєєвськоє військове училище (1892) і Академію Генштабу (1898). Під час 1-ої світової війни 1914—1918 в оперотделе Генштабу і Ставки, потім начальник штабу 10-ої армії, генерал-майор. Після Жовтневої революції 1917 перейшов на сторону Радянської влади. Брав участь в мирних переговорах в Бресті. З лютого 1918 заступник командувача Західною завісою, начальник штабу Біломорського військового округу. З листопада 1918 по квітень 1920 командувач 6-ою окремою армією (у травні 1919 командував Східним фронтом). У 1920—21 помічник начальника Штаба РККА і одночасно начальник Всероглавштаба і член Вищої військової наради. Учасник мирних переговорів з Фінляндією (квітень 1920) і Туреччиною (березень 1921). З 1922 начальник управління військово-учбових закладів, з 1926 на педагогічній роботі у Військово-повітряній академії. З 1948 у відставці.
Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
Соч.: Два життя, 2 видавництва, Л., 1963: Повчальний урок, М., 1962 (совм. з М. І. Сбойчаковим).
