Самойлов Давид Самуїловіч
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Самойлов Давид Самуїловіч

Самойлов (псевдонім; справжнє прізвище — Кауфман) Давид Самуїловіч (р. 1.6.1920, Москва), російський радянський поет. Вчився в МІФЛІ (1938—41). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 був розвідником. Друкується з 1941. Автор ліричних збірок «Ближні країни» (1958), «Другий перевал» (1963), «Дні» (1970), «Хвиля і камінь» (1974). Поезія С. пройнята спогадами і роздумами про військові роки («Сорокові...», поема «Ближні країни»), про долі сучасного покоління, про історичне минуле батьківщини, про борг і призначення мистецтва; її відрізняє внутрішній драматизм, серйозність і напруженість етично-філософських роздумів. Стиль С., конкретно-образний, незрідка щометафоричний, сполучає в собі (часом іронічно) високе і побутове; стих його інтонаційно багатий, мелодійний, вірний класичним традиціям. Переводить вірші зарубіжних поетів. Вірші С. переведені на багато іноземних мов. Нагороджений орденом Червоної Зірки, а також медалями.

  Соч. і переведення: Рівнодення. Вірші і поеми, М., 1972; Поети-сучасники. Вірші зарубіжних поетів. [Предісл. П. Антокольського], М., 1963; Книга про російську риму, М., 1973.

  Літ.: Сарнов Би., Зрілість, «Новий світ», 1964 № 3; Межелайтіс Е., Пора зрілості, «Літературна газета», 1964, 2 липня; Іськандер Ф., Третя книга поета, «Новий. світ», 1971 № 9; Евтушенко Евг., Невимушеність як властивість поезії, «Літературна газета», 1972, 16 авг.(серпень); Любарева Е., Нові роботи про риму, «Питання літератури», 1974 № 3.

  А. А. Саакянц.