Самойлов Федір Никітіч [12(24) .4.1882, с. Гоміленки, нині Івановської області, — 13.6.1952, селище Кратово Раменського району Московської області], діяч революційного руху в Росії. Член Комуністичної партії з 1903. Народився в сім'ї ткача. Робітник. Один з керівників Іваново-Вознесенськой страйку 1905, член групи Північного комітету РСДРП, член Ради уповноважених — однієї з перших Рад робочих депутатів в Росії. У 1906—1908 голова профспілки ситцепечатников. У 1912 вибраний депутатом 4-ої Державної думи від робітників Володимирської губернії. Співробітничав в газеті «Правда», журналі «Освіта» і «Питання страхування» . У 1914 разом з іншими більшовиками — депутатами Думи арештований і засланий на вічне поселення в Туруханський край. Після Лютневої революції 1917 голова Іваново-Вознесенського ради, член комітету РСДРП (б). Один з керівників встановлення Радянської влади у Володимирській губернії в жовтневі дні 1917. У 1918 секретар Іваново-Вознесенського комітету РСДРП (б), губкоміссар праці, голова губернського ревтрібунала. У 1919 заступник наркома праці України; уповноважений ВЦИК при Башкирському ревкоме. У 1920—21 заступник наркома праці УРСР. З 1922 заступник завідувача Істпартом ЦК РКП (б), з 1928 завідувач Істпартом МК ВКП (б). У 1932—35 заступник голови Всесоюзного суспільства старих більшовиків. З 1937 директор Державного музею Революції. З 1941 персональний пенсіонер. Делегат 12, 14—17-го з'їздів партії; на 11-м-коді з'їзді обирався кандидатом в члени ЦКК(Центральна контрольна комісія). Був членом ВЦИК. Автор спогадів («Слідами минулого», 1940).
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 471); Винограду Л., Ф. Самойлов, М., 1961; Вовків А., Депутат робочої курії, в сб.(збірка): Партія крокує в революцію, 2 видавництва, М., 1969.
