Самойлов Яків Володимирович [23.11 (5.12) .1870, Одеса, — 29.9.1925, Москва], радянський мінералог і геолог. Після закінчення (1893) Новоросійського університету (у Одесі) працював в Московському університеті під керівництвом Ст І. Вернадського. З 1902 завідувач кафедрою мінералогії і геології в Новоалександрійськом інституті сільського господарства і лісівництва . З 1906 професор Московського з.-х.(сільськогосподарський) інституту (нині Московською з.-х.(сільськогосподарський) академії ім. До. А. Тімірязева), де створив мінералогічний музей агрономічних руд. У 1907—1911 приват-доцент, а в 1917—25 професор Московського університету. У 1908 організував комісію з геологічного дослідження фосфорітов в Росії, а в 1919 заснував і очолив Науковий інститут по добривах (нині Науковий інститут по добривам і інсекто-фунгісиду ім. Я. Ст Самойлова). Основні праці присвячені мінералогії осадових порід, дослідженню агрономічних руд, біогеохімії. С. — ініціатор вивчення хімічного складу сучасного Морея і живих організмів. Праці С. сприяли становленню літології як науки.
Соч.: Біоліти (Посмертна збірка статей), Л., 1929; Еволюція мінерального складу скелетів організмів, М., 1923; Мінералогічні нариси, М. — Л. — Новосиб., 1934.
Літ.: Вольфковіч С. І., Яків Володимирович Самойлов, в кн.: Підсумки робіт 1919—1944 рр., М. — Л., 1946; Шубникова О. М., Академік Володимир Іванович Вернадський і професор Яків Володимирович Самойлов, в кн.: Нариси по історії геологічних знань, ст 2, М., 1953.
