Самойловіч Олександр Миколайович [17(29) .12.1880 — 13.2. 1938], радянський востоковед-тюрколог, академік АН(Академія наук) СРСР (1929; член-кореспондент 1924). Народився в Нижньому Новгороді, нині Гіркому. Закінчив Петербурзький університет (1903); професор там же (1917—30). У 1920—37 професор (1922—25 ректор) Ленінградського східного інституту, в 1929—33 академік-секретар Відділення гуманітарних наук АН(Академія наук) СРСР, в 1934—1937 директор Інституту сходознавства АН(Академія наук) СРСР. Проводив польові дослідження мови, фольклору, побуту тюркоязичних народів Криму, Поволжья, Північного Кавказу, Закавказзі, Середньої Азії, Казахстану, Алтая. Брав участь в створенні пісьменностей для мов народів СРСР. Основні праці по мові, літературі, фольклору і етнографії тюрків, по загальних питаннях і історії тюркологиі.
Соч.: Варіант оповіді про Едігєє і Тохтамише, записаний Н. Хакимовим, в кн.: Тюркологичеський збірка. 1972, М., 1973; Загальний погляд на виникнення і розвиток мусульмансько-турецьких літературних мов у зв'язку з розмовним говором, «Радянська тюркология», 1973 № 5.
Літ.: Ашнін Ф. Д., Олександр Миколайович Самойловіч (1880—1938), «Народи Азії і Африки», 1963 № 2 (бібл. праць С.); Дмітрієва Л. Ст, Матеріали до опису рукописної спадщини А. Н. Самойловіча, «Народи Азії і Африки», 1966 № 3.
