Самойловіч Рудольф Лазаревич [1(13) .9.1881, Азов, — 1940], радянський полярний дослідник, професор (1928), доктор географічних наук (1934). У 1904 закінчив Гірську академію у Фрейберге. У 1912 брав участь в геологічній експедиції Ст А. Русанова на острів Шпіцберген. Один з ініціаторів і перший керівник Північної науково-промислової експедиції (1920—1925); після її реорганізації — директор Інституту по вивченню Севера (1925—30), заступник директора Всесоюзного арктичного інституту (1932—38). Засновник і перший керівник кафедри полярних країн в БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1934—37). Начальник рятувальної експедиції на криголамі «Красин» (1928), керівник наукової частини Міжнародної повітряної експедиції на дирижаблі «Граф Цепелін» (1931), начальник експедицій на «Русанове» (1932), «Седове» (1934), «Садко» (1936 і 1937—38). У честь С. названі протока і льодовиковий купол на Землі Франца-Іосифа, бухта на Новій Землі, острів в архіпелазі Північна Земля, гора і півострів в Антарктиді. Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: На порятунок експедиції Нобилі, Л., 1967; Дорога до полюса, Л., 1933; Моя 18 експедиція, Л., 1934.
Літ.: Лактіонов А. Ф., Р. Л. Самойловіч — видатний арктичний дослідник, «Ізв. Всесоюзного географічного об-ва», 1962, т. 94, ст 6; Історія відкриття і освоєння Північної морської дороги, т. 4, Л., 1969; Канівський З., Директор Арктики, «Знання — сила», 1975 № 2, 4.
