житлово-цивільне будівництво, галузь капітального будівництва, спеціалізована в основному на зведенні об'єктів невиробничої сфери народного господарства: житлових будинків, гуртожитків, готелів, підприємств торгівлі і громадського харчування, шкіл, учбових закладів, медичних і дитячих установ, театрів, будинків культури, кінотеатрів, клубів, палаців піонерів, спортивних споруд, бібліотек, музеїв, адміністративних будівель підприємств побутового обслуговування і комунального господарства.
Же.-г. с. має велике соціальне значення, оскільки воно безпосередньо впливає на поліпшення умов життя населення. Особливістю Ж.-г. с. є комплексність. Поряд із зведенням житлових будинків вирішуються містобудівні завдання по створенню мережі установ освіти, охорони здоров'я, культури, підприємств комунального і побутового обслуговування населення, озелененню і благоустрою територій (див. Містобудування ).
В спадок від царської Росії Радянська держава отримала недостатній по розмірах, невпорядкований і значно зруйнований під час 1-ої світової війни 1914—18 житловий фонд. Вже в перші роки існування Радянської влади Комуністична партія і Радянська держава поліпшили житлові умови трудящих переселенням їх з підвалів в квартири класів, що експропріюють. У роки довоєнних п'ятирічок (1929—40) забезпеченість населення житлом залишалася недостатньою, не дивлячись на безперервно зростаючий об'єм житлового будівництва, оскільки міське населення зростало ще швидше. Украй загострили житлову проблему руйнування, заподіяні німецько-фашистською агресорами в період Великої Вітчизняної війни 1941—45, в результаті яких в міських і сільських місцевостях лишилися без притулку близько 25 млн. чіл.
В післявоєнний період відновлений зруйнований житловий фонд країни. Проте розвиток промисловості викликав подальше зростання міського населення. Якщо в 1913 воно складало 18% всього населення країни, в 1940—33%, то в 1959—48%. У зв'язку з цим в 1957 ЦК КПРС і Раду Міністрів СРСР прийняли постанову «Про розвиток житлового будівництва в СРСР», що висунуло завдання в найкоротші терміни досягти значного збільшення житлового фонду і що визначило дороги і методи розвитку масового житлового будівництва. Важливе значення мало вирішення про породинне заселення квартир в житлових будинках, що будуються, замість комунального заселення. Різко зросли масштаби житлового будівництва. Якщо в 1951—55 в СРСР було здано в експлуатацію 6052 тис. квартир загальною площею 240,5 млн. м 2 , те в 1.956—60 збудоване 11 292 тис. квартир площею 474,1 млн. м 2 . На створення невиробничих основних фондів Радянська держава асигнує величезні капітальні вкладення. Лише на будівництво житлових будинків, установ науки, культури, мистецтва, освіти в 8-ій п'ятирічці 1966—70 витрачалося щорік в середньому близько 23% всіх капітальних вкладень. З 1966 вводиться в середньому в експлуатацію понад 100 млн. м 2 загальної корисної площі жител в рік (у 1970—106 млн. м 2 ), що дає можливість щорік покращувати житлові умови приблизно 11 млн. чіл. Житловий фонд в містах і селищах міського типа значно виріс (з 421 млн. м 2 в 1940 до 1529 млн. м 2 в 1970). У 1970 введено в дію державними і кооперативними підприємствами і організаціями (включаючи колгоспи) 3795 шкіл на 1581 тис. учнівських місць, дитячих дошкільних установ на 484 тис. місць, лікарняних установ на 70 тис. ліжок. Державними і кооперативними підприємствами і організаціями в 1970 введено в дію 10,5 тис. магазинів і 4,4 тис. підприємств громадського харчування.
Невпізнанно змінилася і виросла за роки Радянської влади столиця СРСР Москва. На початок 1971 її житловий фонд збільшилося майже в 6 разів. Побудовані житлові будинки загальною площею більше 90 млн. м 2 . Значно покращувані планування, благоустрій і озеленення міста. ЦК КПРС і Раду Міністрів СРСР затвердили в 1971 новий Генеральний план розвитку м. Москви.
Величезні масштаби Ж.-г. с. стали осуществіми завдяки індустріалізації будівництва, заснованою, у свою чергу, на типізації будівель, уніфікації і стандартизації будівельних виробів, а також розвитку і спеціалізації будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів. Вживання типових проектів в житловому будівництві в 1970 досягло 93,5% від загального його об'єму, а в культурно-побутовому — 85,7%. Індустріалізація Ж.-г. с. супроводилася розвитком великоблочного і великопанельного будівництва. Індустріалізація Ж -г. с. створила можливості для організації єдиного технологічного потоку починаючи з виготовлення будівельних конструкцій і деталей і кінчаючи зведенням будівель. На базі комбінування виникли нові комплексні промислово-будівельні підприємства — домобудівні комбінати (ДСЬК). Продукцією ДСЬК є готовий до заселення житловий будинок.
Велика увага приділяється якості Ж.-г. с. ЦК КПРС і Раді Міністрів СРСР прийняли в 1969 постанову «Про заходах по поліпшенню якості житлово-цивільного будівництва», яке зобов'язало проектні і будівельні організації підвищити якість Же.-г. с., поліпшити його проектування, забезпечивши розробку і вживання типових проектів будинків, різних по архітектурі, поверховості і протяжності. Квартири повинні відповідати демографічному складу сімей, бути всілякими по розмірах і комфортабельними, з великими підсобними приміщеннями і зручностями. Планерування капітальних вкладень на житлове будівництво і техніко-економічна оцінка його повинні вироблятися, виходячи з показника вартості 1 м 2 загальної площі житлових будинків, а не лише житловій площі. У міру зростання грошових доходів населення розвивається житлово-кооперативне будівництво.
На основі постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1 червня 1962 «О індивідуальному і кооперативному житловому будівництві» і Ради Міністрів СРСР від 19 листопада 1964 «Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва» кооперативному і індивідуальному житловому будівництву наданий ряд пільг (див. Житлово-будівельний кооператив ). У 1970 житлово-будівельною кооперацією введено 7,7 млн. м 2 загальної площі житлових будинків; введення в дію житлових будинків в містах і сільських місцевостях робітниками і службовцями за свій рахунок і за допомогою державного кредиту в 1970 склав 13 млн. м 2 загальної площі.
Поряд з масовим Же.-г. с. в СРСР зведені унікальні будівлі і споруди, такі, як МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) ім. М. В. Ломоносова на Ленінських горах, комплекс спортивних споруджень Центрального стадіону ім. В. І. Леніна в Лужниках, Кремлівський Палац з'їздів, Загальносоюзний телевізійний центр і телевізійна башта в Останкине, комплекс висотних житлових і адміністративних будівель на проспекті Калініна (Москва), Ленінський меморіальний центр в Ульяновське, Палац спорту «Ювілейний» і кіноконцертний зал «Жовтневий» в Ленінграді, комплекс споруд в Артеку (Крим), Палац піонерів в Києві і ін.
У великих розмірах ведеться житлове і культурно-побутове будівництво на селі. Відповідно до постанови ЦК КПРС і Раді Міністрів СРСР від 12 вересня 1968 «О впорядкуванні будівництва на селі» розгорнуті роботи по проектуванню, плануванню і забудові центральних садиб радгоспів і колгоспів, здійснюється комплексне експериментально-показове сільське Ж.-г. с. Все більше розвивається кооперативне і індивідуальне будівництво робітників, службовців і сільської інтелігенції, а також житлове будівництво за рахунок суспільних фондів колгоспів і на засоби колгоспників.
Відповідно до Директив 24-го з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—75 намічено побудувати за рахунок всіх джерел фінансування житлові будинки загальною площею 580 млн. м 2 . Побудувати коштом держави дошкільні установи більш ніж на 2 млн. місць, загальноосвітні школи не менше чим на 6 млн. місць; завершити в основному забезпечення міського населення централізованим водопостачанням побудувати водопроводи в 700 містах і робочих селищах; розширити будівництво готелів, кемпінгів і ін. об'єктів для обслуговування туристів. Програма Ж.-г. с. забезпечує підйом добробуту і культури радянського народу.
В інших соціалістичних країнах основні витрати на будівництво житла здійснюються державою і кооперативними організаціями.
В капіталістичних країнах житлове будівництво ведеться в основному приватними особами або їх асоціаціями. Див. також Житлове питання .
Літ.: Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Промислів Ст Ф., Розвиток індустріального будівництва в Москві, М., 1967; Родіну Ю. М., Житлове будівництво в СРСР, М., 1970; Будівництво в СРСР 1917—1957, М., 1958.
