Житлово-експлуатаційна контора (ЖЕК), в СРСР первинна ланка житлового господарства, комплекс домоволодіння, об'єднаного єдиним управлінням і єдиним господарсько-фінансовим планом. ЖЕК — державна госпрозрахункова організація, головне завдання якої — збереження переданого їй в управління житлового фонду шляхом правильного ведення будинкового господарства і своєчасного здійснення поточного і капітального ремонту будівель, забезпечення безперебійної роботи устаткування і пристроїв житлових будинків, вміст домоволодіння в хорошому санітарному стані, забезпечення дбайливого відношення мешканців до квартири, до будинку, а також поліпшення житлово-побутових умов мешканців. ЖЕК користується правами юридичної особи, має самостійний розрахунковий рахунок в місцевому відділенні Держбанку, статутний фонд в розмірах, визначуваних виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. У своїй діяльності ЖЕК підзвітний житловому управлінню місцевої Ради (відділу комунального господарства). Роботу ЖЕК очолює начальник, що стверджується на цьому посаді виконкомом місцевої Ради. Начальник ЖЕК всю господарську і організаційно-масову роботу проводить в тісному контакті з суспільним будинковим комітетом і активом мешканців будинків відповідно до Положення про будинковий комітет, затвердженою Радою Міністрів РРФСР і ВЦСПС 9 серпня 1968. Господарські функції ЖЕК здійснює безпосередньо своїм апаратом і за допомогою мережі спеціалізованих організацій (ремонтні контори, спеціалізовані ремонтно-монтажні трести, трести очищення, контори озеленення, транспортні контори, контори по очищенню димарів і т. п.). У ряді міст первинні організації житлового господарства іменуються житловими конторами (ЖК), домоуправліннями або домогосподарствами. Вони мають ті ж права і обов'язки, що і ЖЕК.
