Жилкування, «нервація» листя, характер розподілу жилок в листових пластинках. Розрізняють 4 основних типа: 1) одна або декілька подовжніх жилок не гілкуються і не з'єднуються перемичками (в багатьох хвойних); 2) відгалуження жилок, не з'єднуючись перемичками, досягають країв аркуша (у більшості папоротей); Же. незрідка вильчате (див. Дихотомія ); 3) жилки йдуть уздовж аркуша майже паралельно (в багатьох злаків з лінійним листям) або у вигляді дуг, що зближують в підстави і у верхівки пластинки (в конвалії), і сполучені тонкими поперечними перемичками; Ж. цього типа (паралельно-нервове і дугонервноє) характерний для більшості однодольних, але є і в деяких дводольних з лінійним листям; 4) від однієї або декількох крупних подовжніх жилок 1-го порядку відходять дрібніші жилки 2-го порядку, ще дрібніші відгалуження 3-го порядку і т., що дають д. Жилки з'єднуються перемичками у різних напрямах.
Вся основна тканина аркуша розділена на ділянки, оточені дрібними жилками; всередину цих ділянок проникають найдрібніші відгалуження провідної системи, що закінчуються сліпо (перисте, або сітчастонервове, Же.). Цей тип Же. характерний для більшості дводольних, але зустрічається і в деяких однодольних (в канн, орендних і ін.). Же. називається пальчастонервовим, якщо декілька жилок (одна головна товща) променеподібно розходяться від підстави пластинки. Найбільш древньо і примітивне — дихотомічне Ж. Ізученіє і опис Же. має велике значення при визначенні по листю як сучасних, так і викопних рослин (у вигляді відбитків і т. п.). У комах — тип розташування жилок в крилі. Число і розташування жилок — важлива систематична ознака, що характеризує загони, сімейства і ін. систематичної категорії комах. Особливо велике значення Ж. у систематиці викопних форм.
