Штучний відбір, вибір найбільш коштовних в господарському відношенні тварин і рослин якої-небудь породи або сорту і використання їх для подальшого розведення. Термін ввів в 1859 Ч. Дарвін, що створив теорію І. о. і що показав, що це основний чинник, що зумовив виникнення і подальшу еволюцію культурних рослин і домашніх тварин. Ч. Дарвін довів походження кожної групи сортів або порід і видів культурних рослин і домашніх тварин від одного або небагатьох видів диких предків. Так, всі домашні голуби виникли від дикого скельного голуба, всі породи курнув — від дикого банкивського півня, всі сорти капусти — від 2—3 близьких диких форм. Доказом розвитку породи або сорту під впливом людини служить факт найбільшої зміни у них господарсько-коштовних ознак. Розрізняють І. о. несвідомий і методичний. Поняття несвідомого І. о. ввів Ч. Дарвін: вже первісні скотарі і землероби прагнули зберегти найбільш коштовні екземпляри тварин і рослин і отримати від них потомство. Збереження з покоління в покоління кращих тварин забезпечувало відтворення стада, висів кращого насіння надійніше забезпечував урожай. Відбором автоматично підхоплювалися і поширювалися в породі або сорті все мутації, які підсилювали господарсько-важливі властивості організмів або ослабляли шкідливі (с точки зір людини) ознаки. В той же час носії шкідливих для породи або сорту ухилень неминуче усувалися в процесі елімінації (знищення) менш коштовних особин.
Отже, несвідомий І. о. по механізму дії (збереження більш пристосованих форм) і по результату (пристосування організмів до всього комплексу умов, що оточують їх, включаючи в даному випадку і діяльність людини) близький до природному відбору . Несвідомий І. о. у ряді випадків виявляється побічним результатом біотехнічних заходів або генетичних експериментів. За даними Усесвітньої організації охорони (ВІЗ) здоров'я, до 1963 в результаті масового вживання отрутохімікатів серед комах — шкідників сільського господарства стався відбір на резистентність до дії отрут, і, окрім волі людини, 47 видів стали стійкими до ДДТ. Методичний І. о. в Європі почали використовувати в 2-ій половині 18 ст у зв'язку з інтенсифікацією сільського господарства. Він відрізняється від несвідомого цілеспрямованістю (виділяють особини за певною ознакою або їх комплексом). Методичний відбір — основний метод виведення сортів з.-х.(сільськогосподарський) рослин і порід домашніх тварин. Застосовують масовий і індивідуальний методичний відбір. При масовому відборі вибраковуються всі особини, не відповідні прийнятому для породи або сорту стандарту. В результаті, не дивлячись на мутаційний процес, що постійно йде, група організмів, серед яких ведеться І. о., підтримується на заданому господарському рівні, проте вдосконалення відбираних ознак відбувається зазвичай повільно. Ефективніший індивідуальний методичний відбір, при якому кожна батьківська форма оцінюється не лише по власних якостях, але і по здатності передавати їх нащадкам. Індивідуальний І. о., окрім вибору коштовніших особин, тобто власне відбору, включає і підбір батьківських пар, що супроводжується в тваринництві оцінкою виробників по потомству, за допомогою якої здійснюється контроль генетичних властивостей батьків.
Більшість нових мутацій рецесивна, тому найбільш ефективним методом швидкого закріплення в нащадків коштовних властивостей батьків є інбридинг — підбір і схрещування виробників, що полягають в близькій спорідненості. Цим забезпечується також гомозиготність генів, що визначають ознаки, по яких ведеться відбір. Проте при інбридингу в гомозиготний стан неминуче переходять і інші рецесивні аллелі, що приводить до прояву в фенотипі небажаних ознак; крім того, висока гомозиготність зменшує генотипічну різноманітність і наближає генетичний стан порід і сортів до стану чистій лінії . Тим самим знижується ефективність відбору. Для усунення шкідливих наслідків інбридинга застосовується аутбридинг — неродинне схрещування, при допомозі якого підвищується гетерозиготність організмів по рецесивних аллелям. Оскільки при індивідуальному методичному І. о. в кожному поколінні відбираються кращі організми, стійко передавальні свої якості нащадкам, ознаки, по яких ведеться відбір (на основі того ж генетичного механізму, що і при несвідомому відборі), посилюються, але процес йде набагато швидше. Так, Ст С. Пустовоїт з 1940 по 1963 за 23 покоління підвищив маслянисту насіння соняшнику майже на 20%. Переважний розвиток тієї або іншої ознаки, що йде на основі відбору, через корелятивну мінливість пов'язаний з іншими ознаками організму. Як правило, чим сильніше порода (сорт) перетвориться і краще пристосовується до потреб людини, тим гірше виявляється її пристосованість до довкілля. Тому необхідно за допомогою біотехнічних заходів створювати для домашніх тварин і культурних рослин штучне місце існування, забезпечуючи оптимальний розвиток організмів, що сприяє якнайповнішому вираженню генетично обумовлених властивостей породи (сорти) у фенотипі і підвищує ефективність І. о. Див. також Селекція, Відбір в рослинництві, Відбір в тваринництві .
Літ.: Дарвін Ч., Соч., т. 3—4, М-код.—Л., 1939—1951; Лобашев М. Е., Ватті До. Ст, Тіхомірова М. М., Генетика з основами селекції Л. 1970; Уїльямс В., Генетичні основи і селекція рослин, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1968.
