Гетерозиготність , властиве всякому гібридному організму стан, при якому його гомологічні хромосоми несуть різні форми (аллелі ) того або іншого гена або розрізняються по взаєморозташуванню генів («структурна Р.»). Термін «Г.» вперше введений англійським генетиком У. Бетсоном в 1902. Р. виникає при злитті різноякісних по генному або структурному складу гамет в гетерозиготу. Структурна Р. виникає при хромосомній перебудові одній з гомологічних хромосом, її можна виявити в мейозі або мітозе. Виявляється Р. за допомогою аналізуючого схрещування . Р., як правило, — наслідок статевого процесу, але може виникнути в результаті мутації (наприклад, в гомозиготи АА один з аллелей мутував: А ® А'' ). При Р. ефект шкідливих і летальних рецесивних аллелей пригнічується присутністю відповідного домінантного аллеля і виявляється лише під час переходу цього гена в гомозиготний стан. Тому Р. широко поширена в природних популяціях і є, мабуть, одній з причин гетерозису . Маскуюча дія домінантних аллелей при Р. — причина збереження і поширення в популяції шкідливих рецесивних аллелей (т.з. гетерозиготне носійство). Їх виявлення (наприклад, шляхом випробування виробників по потомству) здійснюється при будь-якій племінній і селекційній роботі, а також при складанні медіко-генетічніх прогнозів.
Літ.: Брюбейкер Дж. Л., Сільськогосподарська генетика пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966; Лобашов М. Е., Генетика, 2 видавництва, Л., 1967; Ефроїмсон Ст П., Введення в медичну генетику, 2 видавництва, М., 1968.
