Відбір в рослинництві, виділення кращих по заздалегідь визначених господарських ознаках рослин і кращого насінного матеріалу для подальшого розмноження. Відбір — один з основних методів виведення сортів з.-х.(сільськогосподарський) рослин. Його зазвичай ведуть по комплексу ознак: врожайності, стійкості до хвороб і шкідників і ін. У практичній селекції рослин в СРСР застосовують 2 основних вигляду відбору: масовий і індивідуальний.
При масовому відборі виділяють велике число кращих по ряду ознак і однотипних рослин. Їх обмолочують разом, насіння висівають на одну ділянку. Такий відбір називають однократним масовим; якщо він повторений у ряді поколінь, — багатократним масовим. Масовий О. в р. простий і широко застосовується в селекційній роботі з перекрестноопиляющиміся культурами. Недоліки його — неможливість перевірити відбирані рослини по їх потомству і виділити з популяції найбільш коштовні форми.
При індивідуальному відборі, так само як і при масовому, виділяють кращі рослини по ряду ознак, але обмолочують їх окремо і насіння висівають на окремі ділянки. Т. о., вихідні родоначальні рослини можуть бути перевірені по потомству. Потомства гірших рослин вибраковують. Кількість родоначальних (елітних) рослин зазвичай складає від декількох сотів до 2—3 тис. Індивідуальний О. в р., так само як і масовий, може бути однократним і багатократним. Див. також Штучний відбір .
Літ.: Загальна селекція і насінництво польових культур, 3 видавництва, М., 1958; Пустовоїт Ст С., Ізбр. праці М., 1966; Гуляєв Р. Ст, Гужов Ю. Л., Селекція і насінництво польових культур, М., 1972.
