Чернігів, місто, центр Чернігівської області УРСР, порт на правом бережу р. Десна. Вузол же.-д.(железнодорожний) ліній (на Гомель, Овруч, Ніжин) і шосейних доріг. 233 тис. жителів (1977; 69 тис. в 1939; 90 тис. в 1959; 159 тис. в 1970). У Ч. —2 городких району.
Ч. — одне з прадавніх міст Русі. У 9 ст був центром східно-слов'янських племен мешканців півночі . З кінця 9 ст у складі Київській Русі . Вперше згаданий в літописі під 907. У 10—12 вв.(століття) був крупним ремісничим і торгівельним містом. У 11—13 вв.(століття) столиця Чернігівського князівства . В 1239 зруйнований монголо-татарамі. З 2-ої половини 14 ст під владою Великого князівства Литовського. У 1503 приєднаний до Московської держави. У 1611 захоплений Польщею. Населення Ч. активно брало участь в Визвольній війні українського народу 1648—54 . З 1654 у складі Російської держави. З 1782 центр Чернігівського наміснитцтва, з 1797 — Малоруською, з 1802 — Чернігівській губернії. Розвивався як місцевий торгівельний центр.(центральний) В кінці 19 ст сполучений залізницею з Києвом через бахмач.
Радянська влада встановлена 19 січня (1 лютого) 1918. Під час Громадянської війни Ч. захоплювали австро-німецькі війська, Директорія українська, денікінці. Радянська влада відновлена 7 листопада 1919. З 1932 Ч. — обл. місто. З 9 вересня 1941 по 21 вересня 1943 був окупований німецько-фашистськими військами, що завдали місту величезного збитку. Після війни відновлений.
Розвинена хімічна (об'єднання «Химволокно»), легка (камвольно-суконний комбінат, фабрики первинної обробки шерсті, швацька, взуттєва), харчовий (м'ясокомбінат, молочний і пивоварний заводи, кондитерська і макаронна фабрики і ін.) промисловість. Заводи: автозапчастин, інструментальний; комбінат великопанельного житлового будівництва, фабрики музичних інструментів (піаніно), картонажна і ін.
В місті збереглися пам'ятники архітектура Київської Русі: Спасо-Преображенський (11 в.: див.(дивися) ілл. ), Борісоглебський (12 ст), Успенський (12 ст) собори, Ільінськая (кон. 11 — нач. 12 вв.(століття)) і Параськеви П'ятниці (кон. 12 — нач. 13 вв.(століття)) церкви; пам'ятники архітектури 17—18 вв.(століття) (українське бароко): будинок Лізогуба (1690-і рр.), колегіум (1702), собор (1679—89) і трапезна (1677—79) монастиря Троїцкого, Екатерінінськая церква (1715). На початку 19 ст Ч. забудовувався по регулярному плану будівлями в стилі класицизму — будинок генерал-губернатора (з 1975 — Історичний музей; 1804, архітектор А. Д. Захаров) і ін. Сильно зруйнований в роки Великої Вітчизняної війни, Ч. відновлений по генеральних планах (1945, 1958 і 1966), проведена забудова центру (1950—55, архітектор П. Ф. Букльовський, І. Д. Ягодовський), збудовані будівлі театру (1958, архітектор Д. С. Фрідлін, С. П. Тутученко і ін.), обкому КП України і Удома політичної освіти (1974). Пам'ятник В. І. Леніну (бронза, гранує, 1967, скульптори А. Е. Белостоцкий, О. А. Супрун, архітектор Ст М. Устінов), меморіал жертвам фашизму (гранує, 1974, архітектор А. А. Карнабед, скульптор Р. П. Гутман).
В Ч. педагогічний інститут ним. Т. Р. Шевченка, філія Київського політехнічного інституту, вечірня механико-технологічна, кооперативна, радянської торгівлі, юридичний технікуми, медичне і музичне училища. 2 музеї (історичний, літературно-меморіальний М. М. Коцюбінського ); філія заповідника «Софіївський музей». Обласний музично-драматичний театр, обласний театр ляльок, філармонія.
Літ.: Логвин Р. Н., Чернігів, Сіверський для Новгорода, Глухов, Путівль, М., 1965; Карнобєд А. А., Чернiгiв. [Наріспутівник, Київ, 1969]; Чернiгiв. [Фотоальбом. Автор тексту М. Романika фото Ст Сичова, Київ, 1967]; Чернiгову 1050 pokiв. Рекомендацiйнi списки лiтературі, Чернiгiв, 1957; Icторiя мicт i ciл Української РСР. Чернiгiвська область, Київ, 1972.
