Філон Александрійський (Philon Alexandreus) (21 або 28 до н.е.(наша ера), Александрія, – 41 або 49 н.е.(наша ера), там же), іудейський еллінізм філософ. У основі філософії Ф. лежать два принципи – абсолютна трансцендентна бога і стоїчно-платонічне вчення про ідеї. Божество Ф. – вище платонівських єдиного і блага і є істинно сущим, про яке людині відомо лише те, що воно існує, але не відомо, як воно. У зв'язку із стоїчно-платонічною концепцією еманації Ф. учив про логосі як найвищому і досконалішому творінні бога, завдяки якому бог творить спочатку істоти, ближчі до себе, – ангелів, а потім світ речей і людини. Ф. висунув теорію екстатичне сходження до бога. Ідеї Ф. у ряді моментів відрізнялися від християнських, але в цілому були близькі ним і забезпечили Ф. популярність в патристиці .
Соч.: Opera quae supersunt, ed. J. Cohnet P. Wendland, Bd 1–7, Ст, 1962–63; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Про життя споглядальною, в кн.: Смирнов Н. Т., Терапевти і соч.(вигадування) Філона Іудея «Про життя споглядальної». До., 1909.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19, с. 307–08; Трубецкой С. Н., Вчення про Логос в його історії, М., 1906, с. 77–165; Іваніцкий Ф. Ст, Філон Александрійський, Життя і огляд літературної діяльності. До., 1911; Історія філософії, т. 1, М., 1940; Wolfson Н. A., Philo, 2 ed., v. 1–2, Camb. (Mass.), 1948; Bréhier E., Les idées philosophiques et religieuses de Philon d''alexandrie, 3 éd., P., 1950; Heinemann J., Philons griechische und jüdische Bildung, Hildesheim, 1962.
