Фонди соціалістичного підприємства до СРСР, сукупності матеріальних цінностей і грошових коштів, використовуваних для забезпечення виробничо-господарської діяльності і економічного стимулювання працівників. Підрозділяються на 2 групи: виробничі фонди, закріплені за підприємствами (об'єднаннями) в їх оперативному розпорядженні для забезпечення безперервності виробництва; грошові фонди, які утворюються щорік за рахунок різних джерел і мають певне цільове призначення. До першої групи відноситься майно підприємства (об'єднання), що складається з основних фондів і оборотних коштів, створюючих його статутний фонд ; відбивається на самостійному балансі. Основні фонди включають предмети виробниче і невиробниче призначення, які функціонують впродовж ряду років і протягом всього терміну служби не змінюють своєї натуральної форми. Головна частина основних фондів виробничі основні фонди (засоби праці), що діють у сфері матеріального виробництва. Їх вартість переноситься на готову продукцію поступово, у формі амортизаційних відрахувань. Основні фонди, що не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, складають невиробничі основні фонди . Відтворення основних фондів здійснюється в плановому порядку з метою підвищення їх технічного рівня і поліпшення умов праці і побуту працівників. У фінансових планах підприємств (об'єднань) для цього передбачаються необхідні капітальні вкладення і джерела їх фінансування. Оборотні кошти – це оборотні фонди і фонди звернення в грошовому вираженні. Оборотні кошти, упредметнені в товарно-матеріальних цінностях (оборотних фондах і залишках готової продукції), утворюють власні оборотні кошти підприємства (об'єднання). Їх мінімальний розмір (норматив), що забезпечує безперебійне функціонування підприємства, встановлюється вищестоящою організацією, виходячи з конкретних умов виробничо-господарської діяльності.
Склад другої групи Ф. с. п. регламентується положеннями про відповідні структурні підрозділи галузі (підприємства, виробничого об'єднання і т.д.). Порядок їх освіти і витрачання регулюється чинним законодавством і інструктивними документами. На підприємствах (об'єднаннях) утворюються фонди економічного стимулювання . Перший з них – фонд матеріального заохочення, призначений для преміювання працівників, а також для надання ним матеріальній допомозі. Планова величина фонду визначається вищестоящим органом, виходячи із завдань по зростанню обсягу виробництва (реалізації продукції), якості продукції, продуктивності праці і рівню загальної рентабельності. Формується з прибутку. Другий – фонд соціально-культурних заходів і житлового будівництва, призначений для поліпшення культурно-побутових умов працівників; також утворюється за рахунок прибутку. Третій – фонд розвитку виробництва, призначений для фінансування капітальних вкладень по впровадженню нової техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів, модернізації виробництва, проведенню заходів щодо вдосконалення організації виробництва і праці. Він утворюється з трьох джерел: прибутки підприємства, частини амортизаційних відрахувань, призначених на повне відновлення основних фондів, і виручки від реалізації зайвого майна. На тих підприємствах і в господарських організаціях, які не перекладені на новий порядок планерування і економічного стимулювання, створюються фонди промислових підприємств для поліпшення культурно-побутових умов працівників і вдосконалення виробництва. Створення фондів економічного стимулювання матеріально зацікавлює колективи і окремих працівників в поліпшенні кінцевих результатів діяльності підприємств (об'єднань), в підвищенні ефективності виробництва.
На підприємствах (об'єднаннях) утворюються і ін. грошові фонди, призначені головним чином для матеріального заохочення працівників і вдосконалення виробництва. Це цільові фонди стимулювання науково-технічного прогресу (фонд преміювання за створення і впровадження нової техніки; фонд освоєння нової техніки ; фонд сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій). Деякі фонди призначені для стимулювання раціонального використання матеріальних ресурсів, наприклад фонд преміювання за збір металобрухту, що створюється за рахунок відрахування від сум, отриманих від його реалізації; фонд преміювання за економію палива, електро- і теплоенергиі; фонд ширвжитку . Інші Ф. с. п. мають на меті стимулювати випуск певних видів продукції, наприклад фонд преміювання за постачання продукції на експорт; фонди, що утворюються за рахунок прибутку від реалізації нового вигляду товарів побутової хімії, культурно-побутового призначення і господарського ужитку.
Загальна величина всіх фондів другої групи державних підприємств і господарських організацій зросла з 2559 млн. крб. в 1965 до 22785 млн. крб. в 1975, у тому числі в промисловості з 1363 млн. крб. до 13516 млн. руб.; всього на ці цілі по державних підприємствах і господарських організаціях було направлено 16% всьому прибутку.
Особливу роль грає амортизаційний фонд на капітальний ремонт основних фондів (див. Амортизація ) ; засоби фонду можуть витрачатися також на модернізацію основних фондів, на придбання нового устаткування замість застарілого, якщо капітальний ремонт економічно недоцільний. Загальна сума амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт в цілому по народному господарству в 1975 склала 21,1 млрд. крб.
Ф. с. п. – невід'ємний елемент господарського розрахунку . Розміри фондів, джерела їх освіти і напряму використання складають важливу частину управління фінансами підприємств (об'єднань), господарських організацій.
Виробничо-господарська діяльність соціалістичних підприємств (об'єднань) в ін. країнах – членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) здійснюється також з використанням госпрозрахункових стосунків. У зв'язку з цим вони мають в своєму розпорядженні основні фонди і оборотні кошти, створюють за рахунок доходів грошові фонди, призначені для розвитку виробництва, підвищення його технічного рівня, економічного стимулювання працівників. Методи утворення цих фондів в кожній з країн мають певні особливості, обумовлені специфікою механізму управління виробництвом.
