Фарисеї (греч. Pharisaioi, від арамійського перішайя, буквально – що відокремилися), суспільно-релігійна течія в Іудеєві в 2 ст до н.е.(наша ера) – 2 ст н.е.(наша ера) (поряд з саддукеямі, ессеямі, зелотамі, сикаріямі ) . По соціальному складу Ф. – середні і дрібні землевласники, торговці, ремісники, учені-книжники. Ф. виражали інтереси переважно середніх верств населення. Про кількість Ф. можна скласти виставу по тому, що повідомляється Іосифом Флавієм факту, що 6000 Ф. відмовилися присягнути Іродові I . Згідно з Флавію, Ф. робили великий вплив на народні маси і часом очолювали народні повстання. В той же час є дані про взаємну ворожнечу Ф. і простого люду. Ф. – творці т.з. Усного учення, письмово зафіксованого на початку 3 ст н.е.(наша ера) в Мішне (див. в ст. Талмуд ) . В своєму тлумаченні Тори (Пятікніжія) прагнули пристосувати «батьківські закони» до нових соціально-економічних умов. Ф. заклали ідеологічні основи подальшого розвитку іудаїзму.
В переносному значенні Ф. – лицеміри, ханжі [від характеристики, даною Ф. у ранньохристиянській літературі (євангелія )] .
Літ.: Finkelstein L., The Pharisees, v. 1–2, Phil., 1962; Meyer R., Tradition und Neuschopfung im antiken Judentum, B., 1965.
