Сикарії (лат. Sicarii — «кинжальники», від sica — кинджал), представники радикального крила релігійно-політичного перебігу зелотов в римській провінції Іудеєві (1 ст н.е.(наша ера)). Виражали інтереси найбільш знедолених соціальних шарів, виступали непримиренними борцями проти римського панування і гніту власних імущих класів. С. проводили масове знищення боргових документів, звільняли рабів, закликали їх в свої ряди. Вождями С. були Менахем (син керівника зелотов Іуди Галілеяніна), Елеазар бен Йаїр і Симон бар Гиора . У 66, на початку Іудейської війни 66—73, С. захопили фортецю Масаду, в якій протрималися до 73. Окремі групи С. бігли до Єгипту і Кирену, де теж очолювали антиримську боротьбу.
Літ.: Амусин І. Д., Доля останніх захисників Масади, «Питання історії», 1965 № 8.
