Фармакогнозія (від греч.(грецький) phármakon – ліки і gnosis – вивчення, пізнання), розділ фармації, що вивчає лікарську сировину рослинного і тваринного походження і деякі продукти його первинної переробки (ефірні і жирні масла, смоли, молочні соки і ін.). Основний предмет сучасної Ф. – дослідження лікарської сировини; розробка методів визначення в йому т.з. речовин (в т.ч. за допомогою люмінесцентної і тонкошарової хроматографії), що діють, і вивчення локалізації їх в різних органах і тканинах рослин і тварин. Крім того, Ф. розробляє методи виявлення дикорослих лікарських рослин, регламентує способи збору, сушки, сортування і транспортування сировини на заводи і склади, методи його прийому і зберігання, визначення його достовірності, якості і т.п.
Ф. – стара галузь фармації. Багато лікарських рослин було відомо древнім народам Південно-східної Азії і Близького Сходу. Основоположником Ф. у Європі рахують старогрецьку лікарку Діоськоріда (1 ст н.е.(наша ера)), книга якого «Materia medica» служила керівництвом по Ф. аж до 19 в.; нові напрями розроблені Галеном, Парацельсом . Великий вклад у Ф. внесла арабська середньовічна медицина. У Росії в кінця 17 – почала 18 вв.(століття) з'явилися оригінальні вигадування по Ф. типа рецептурних довідників і керівництва по вживанню лікарських рослин, в 1778 – перша русявий.(російський) фармакопея «Pharmacopoea Rossica», а в 1783–88 – багатотомне керівництво Н. М. Амбодіка-Максимовіча «Лікарське веществословіє...», що включали опис великого кількості лікарських рослин. Розвитку Ф. у Росії сприяли також праці А. П. Нелюбіна, Ю. До. Траппу, В. А. Тіхомірова і ін.
Для сучасної Ф. характерний процес спеціалізації і диференціації, який привів до виділення в самостійні науково-практичні розділи фармацевтичної хімії, технології лікарських форм, біофармації. Ф. тісно пов'язана також з ботанікою (анатомія рослин, ботанічне ресурсоведеніє), аналітичною хімією, хімічною технологією і т.д. У СРСР державне нормування лікарської рослинної сировини проводиться з 1926. Проблеми Ф. досліджуються у Всесоюзному науково-дослідному інституті лікарських рослин (Московська обл.), Харківському науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті, інституті фармакохимії Грузинської РСР, на кафедрах Ф. фармацевтичних інститутів і в ін. наукових установах. Ф. входить в систему фармацевтичного утворення і викладається у фармацевтичних вищих і середніх учбових закладах.
Літ.: Гаммерман А. Ф., Курс фармакогнозії, 6 видавництво, Л., 1967; Dragendorf G., Die Heilpflanzen der verschiedenen Volker und Zeiten, Stuttg., 1898; Handbuch der Pharmakognosie, 2 Aufl., hrsg. A. Tschirch, Bd 1–3, Lpz., 1930–33.
