Тула , місто, центр Тульської області РРФСР. Розташований на р. Упа (приплив Оки), в 193 км. до Ю. від Москви. Транспортний вузол на пересіченні залізниць Москва — Донбас, Вязьма — Сизрань, Тула — Козельськ і автомагістралі Москва — Сімферополь. 500 тис. жителів (1975; 115 тис. в 1897, 155 тис. в 1926, 285 тис. в 1939, 351 тис. в 1959, 462 тис. в 1970). Місто роздільне на 4 адміністративних району.
Т. відома з 1146. Входила в Рязанське князівство, з 1503 в Московській державі. У 16—17 вв.(століття) важливий укріплений пункт на південній околиці Московської держави, центр засечной межі (див. Засечниє межі ). У 1552 витримала облогу військ кримського хана Девлет-Гирея I. У 1607 в Тульському кремлі оборонялися повсталі селяни на чолі с І. І. Болотниковим . З кінця 16 ст відомі збройові майстри в Т., яка в 17 ст стає центром железоделательной промисловості на базі місцевого залізняку. У 1712 по указу Петра I в Т. був заснований державний збройовий завод. З 1796 Т. — центр губернії. У 19 ст в Т. розвиваються збройове виробництво і металообробка, виготовлення самоварів і гармоній, кустарні металеві промисли. У 1890 було 6 тис. робітників, в 1913 — 18 тис., в 1917 — 45 тис. У 1898 виникла соціал-демократична група, в 1901 — комітет РСДРП. У січні 1905 страйкувало 10 тис. робітників. Радянська влада була встановлена 7(20) грудня 1917. У роки Громадянської війни 1918—20 Т. була базою озброєння Червоної Армії. У 1929—37 у складі Московської області, з 1937 — центр Тульської області. У октябре—декабре 1941 частини Радянської Армії і населенні Т. героїчно обороняли місто від німецько-фашистських військ (див. Тульська оборонна операція 1941 ). За мужність і стійкість захисників Т. при героїчній обороні міста і за успіхи в розвитку народного господарства Т. 3 грудня 1966 нагороджена орденом Леніна. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 грудня 1976 Т. привласнено почесне звання міста-героя.
Т. — крупний промисловий центр Радянського Союзу. Головні галузі промисловості: чорна металургія, машинобудування і металообробка. Чорна металургія представлена Науково-виробничим об'єднанням «Тулачермет» і Косогорським металургійним заводом; найважливіші підприємства машинобудування і металообробки: заводи комбайновий, гірського і транспортного машинобудування, збройний, «Штамп» (моторолери, самовари і ін.), «Прибій», приладобудівний. Хімічна промисловість (головним чином гумотехнічні вироби). Всілякі підприємства легкої і харчової промисловості (панчішно-трикотажна, меблева, ватяна і ін. фабрики, цукровий, пивоварний, лікероводочний заводи, мясоптіцекомбінат і ін.); виробництво гармоній.
Центральна, сама древня частина Т., лежить на лівому березі Упи, на терасах і що облямовують їх возвишенностях; на Ю. і Ю.-В.(південний схід) територія міста розрізає глибокими ярами. На правобережжі Упи сформувалися 3 промислових району — Північно-західний, Північно-східний (колишнє Чулково) і Новотульський; у Північно-західному районі відвіку жили зброярі.
Т. — центр міської агломерації, в яку входять селища міського типа Коса Гора, Менделєєвський, Ськуратовський, Пальники і ін. населені пункти приміської зони.
Т. має радіально-полукольцевую планування, що історично склалося, підпорядковане початкам «регулярності» за планом 1779. Її композиційним центром служить прямокутний в плані Кремль [стіни і башти — 1514—21; Успенський собор (1762—64), дзвіниця (1772—76, архітектор М. М. Праві)]. Кремль завершує головну вулицю Т. — проспект Леніна, на якому розташований ряд площ. У місті: церква Благовіщення (1692) в наришкинськом стилі, у стилі барокко — церкви Ніколи Зарецкого (1730—34, перебудована в 1770-х рр.), Вознесли (1755—87), Всехсвятськая (1776—1800-і рр., архітектор До. С. Сокільників) і ін., житлові будинки [у тому числі Лівенцових (1760-і рр.), Лугиніних (нині школа; 2-я половина 18 ст)]. В кінці 18 — початку 19 вв.(століття) Т. забудовувалася будівлями в стилі класицизму [Дворянські збори (нині Будинок офіцерів; 1830—1840-і рр., архітектор Ст Ф. Федосєєв), будинок Баташова (почало 19 ст)], у тому числі житловими будинками по «зразкових» проектах. За радянських часів збудовані нові крупні житлові райони, створений великий міський парк, зведений ряд громадських будівель. Пам'ятники: В. І. Леніну (бронза, гранує, 1926, скульптор Харламов), «Захисникам Тули у Велику Вітчизняну війну» (чавун, 1968. скульптор Би. І. Дюжев, архітектори Р. Е. Саєвіч, Н. Н. Міловідов), Л. Н. Толстому (бронза, гранує, 1973, скульптор Ст І. Буякин, архітектор А. Н. Колчин).
В Т. — політехнічний і педагогічний інститути; машинобудівний, 2 механічних, електромеханічний комунально-будівельний, з.-х.(сільськогосподарський) технікуми, медичне, 2 педагогічних, музичне і культосвітнє училища, 3 театри (обласний драматичний — заснований в 1777, обласний театр ляльок і театр юного глядача), цирк, філармонія. 3 музеї (обласний краєзнавчий, обласний художній, Музей зброї — заснований в 1724), велотрек.
В 12 км. від Т. знаходиться музей Л. Н. Толстого — «Ясна Галявина» .
Літ.: Кипарісова А. А., Тула, М., 1948; Ашурков Ст Н., Місто майстрів, Тула, 1958; Мельшиян Ст Ст, Тула, Тула, 1968; Битва за Тулу. Сб. документів і матеріалів, 4 видавництва, Тула, 1969; Тула. Пам'ятники історії і культури. Путівник, 2 видавництва, Тула, 1973; Малигин А. Н., Робоча Тула б'ється. Записки колишнього секретаря райкому партії, М., 1974; Тула соціалістична. Фотоальбом, [Тула], 1967.
