Успенський Гліб Іванович [13(25) .10.1843, Тула, – 24.3(6.4) .1902, Петербург], російський письменник. Народився в сім'ї чиновника. Вчився в Петербурзькому (1861) і Московському (1862–63) університетах, які не закінчив через нестачу засобів. Почав друкуватися в 1862 (у журналі Л. Н. Толстого «Ясна Галявина» і журнал «Глядач») і незабаром став видним представником демократичної літератури 60-х рр. У 1864–65 співробітничав в журналі «Російське слово», в 1865–66 – в некрасовськом «Сучаснику» . Головні теми В. в цей час – життя і побут дрібних чиновників і міської бідноти. У нарисах «Нрави Растеряєвой вулиці» (1866) різносторонньо збережені картини життя тульських ремісників і робітників, потворний побут чиновників, міщан, буржуазних ділків. У 1868 В. стає одним з основних співробітників «Вітчизняних записок», літературним соратником Н. А. Некрасова і М. Е. Салтикова-щедріна. У циклі повістей «Розорення» (1869–71) з глибоким проникненням в психологію представлені образи робітників, ідейні шукання інтелігентів-різночинців.
В 70-і рр. В. зробив поїздки за кордон, зближувався з діячами революційного народництва (С. М. Степняк-Кравчинський, Р. А. Лопатін, Д. А. Клеменц, П. Л. Лавров). Враження від русявий.(російський) і зарубіжній соціальній дійсності, спілкування з кругами революційно налагодженої інтелігенції, інтерес, що загострився, до післяреформеного села знайшли віддзеркалення в нарисах і розповідях «Книжка чеків», «Хвора совість», «Не воскрес» і ін., що увійшли потім до циклу «Нові часи, нові турботи». З 1873 і до хвороби (почало 90-х рр.) В. знаходився під негласним наглядом поліції.
З кінця 70-х рр. центральною темою творчості В. стає післяреформене село: цикли нарисів і розповідей «З сільського щоденника» (1877–80), «Селянин і селянська праця» (1880), «Влада землі» (1882), «Який про що» (1886–87) і ін., в яких він пише про розорення селян-трудівників, зростанні куркульства, розкладанні селянської общини. Багато в чому співчуваючи революціонерам-народникам, В. в той же час своїми правдивими творами про село, за визначенням Р. Ст Плеханова «... підписав смертний вирок народництву і всім „програмам» і планам практичної діяльності, хоч частково з ним зв'язаним» (Ізбр. філос.(філософський) проїзв.(твір), т. 5, 1958, с. 71). У 80-і рр. В. створює цикли нарисів і розповідей про духовні шукання російської інтелігенції в період реакції: «Без певних занять» (1881), «Хочеш не хочеш» (1884) і ін. Погляди письменника на етичне призначення мистецтва знайшли яскраве віддзеркалення в нарисі «Випрямила» (1885). Твори про народне життя в останній період творчості – «Живі цифри» (1888), «Поїздки до переселенців» (1888–89) і ін. Реалістичний художній метод В. характеризується поєднанням копіткого дослідження, пристрасною публіцистічності з яскравою образністю, багатством мовних характеристик, майстерністю діалогу, тонким гумором.
Важка душевна хвороба на початку 90-х рр. обірвала літературну діяльність У. На його смерть відгукнулася редакційною статтею ленінська «Іскра» (1902, 1 травня). В. І. Ленін цінував в творчості В. «... чудове знання селянства» «... величезний артистичний талант, проникаючий до самої суті явищ...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с. 263). Творчість В. високо цінували І. С. Тургенев, М. Е. Салтиков-щедрін, М. Горький. Воно зробило вплив на формування деяких сов.(радянський) письменників.
Соч.: Соч. [Вступ. ст. Н. До. Михайлівського], т. 1–3, СП(Збори постанов) Би, 1889–91; Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1–14, М. – Л., 1940–54; Собр. соч.(вигадування), [Вступ. ст. В. П. Друзіна і Н. І. Соколова], т. 1–9, М., 1955–57.
Літ.: Аптекман О. Ст, Гліб Успенський, М., 1922; Чешихин-Ветрінський Ст, Р. І. Успенський. Біографічний нарис, М., 1929; Глінка-волжський А. С. (сост.), Гліб Успенський в житті. (По спогадах, листуванні і документах), М. – Л., 1935; Гліб Успенський. Матеріали і дослідження, т. 1, М. – Л., 1938; Гліб Успенський, М., 1939 («Літописи Гос. літ.(літературний) музею», кн. 4); Пруцков Н. І., Творча дорога Гліба Успенського, М. – Л., 1958; його ж, Гліб Успенський, Л., 1971; Соколів Н. І., Майстерність Р. І. Успенського, Л., 1958; його ж, Р. І. Успенський. Життя і творчість, Л., 1968; Г. І. Успенський в російській критиці. [Вступ. ст. Н. І. Соколова], М. – Л., 1961; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. – Л., 1962.
